Жили ми з чоловіком душа в душу, поки моя мама не покликала мене на серйозну розмову, те, що вона мені сказала, може зруйнувати мою сім’ю Кожен з батьків вважає своїм обов’язком поставити своїх дітей на ноги, дати їм хорошу освіту, забезnечити квартирою, машиною тощо.

Звичайно, не всі батьки мають такі можливості, але батьків не обирають, тому треба цінувати їх, коли вони з нами. Діти також повинні бути відповідальними за своїх батьків, повинні допомагати їм у старості, але бувають і такі, що вважають, мовляв, немає потреби допомагати.

Наприклад, я вважаю, що зобов’язана допомагати своїм батькам, але те, що трапилося зі мною, змусило повірити у протилежне. Справа в тому, що після весілля ми відокремилися від свекра зі свекрухою, винаймали житло на околиці міста, бо так виходило набагато дешевше.

Поки ми жили в орендованій квартирі, батьки мого чоловіка проживали в шикарній квартирі в хороших умовах, і навіть не запропонували нам жити разом. Хоча ми не скаржилися і збирали на нашу квартиру, і наче справи наші йшли добре, сума для першого внеску була готова, але вийшло так, що про нас згадала моя мама.

Якось увечері вона зателефонувала мені і сказала, що їй треба щось мені сказати; я довго думала-гадала, про що вона хоче поговорити. Рано-вранці приїхала до нас, сказала, що їй потрібні гроші на лікування, знає, що в нас є деякі заощадження;

я, звичайно ж, сказала, що здоров’я – найголовніше, я можу позичити частину грошей з першого внеску на певний термін. Мама, звичайно ж, образилася, що я не подарувала їй ці гроші; я сказала, що вона може забрати всю суму, але поверне тоді як зможе.

Зраділа мама взяла гроші і пішла, але минуло кілька місяців, і я не знаю, як сказати мамі, що чоловік мій не знає про борг і вимагає гроші, щоб зайнятися питанням купівлі квартири. Я вирішила розповісти все чоловікові, він, звичайно ж, засудив мене. Адже дізнався, що моя мама не на лікування витратила, а на поїздку за кордон…

КІНЕЦЬ.