На допомогу матері я ніколи особливо не розраховувала, але вона сама так вирішила – що допомагатиме мені, от тільки я вже й не знаю, чи воно мені треба, бо щось занадто дорого мені все це обходиться. І мова зараз не про гроші, я маю на увазі – моральний аспект, адже мама дуже любить мені дорікати тим, що вона для мене зробила, а я це не ціную

На допомогу матері я ніколи особливо не розраховувала, але вона сама так вирішила – що допомагатиме мені, от тільки я вже й не знаю, чи воно мені треба, бо щось […]

Шукаю зараз своїй 16-річній дочці окрему однокімнатну квартиру. Ніколи не вгадаєте, чому! Але вже сил нема терпіти. Моя донька Маргарита навчається в коледжі, але живе вдома, бо ми мешкаємо в містечку під Києвом і вона щодня їздить на навчанні на маршрутці й метро. Плачу за все поки що, звичайно, я. А вона, снідаючи й вечеряючи дома, принципово відмовляється мити за собою посуд! Поїсть зранку, поки я ще сплю – кидає все в мийку, увечері їсть пізно, коли я вже сплю – і знову все лишає, хоч проси, хоч не проси. Я не прислуга! Вчися, доню, жити самостійно

Шукаю зараз своїй 16-річній дочці окрему однокімнатну квартиру. Ніколи не вгадаєте, чому! Але вже сил нема терпіти. Моя донька Маргарита навчається в коледжі, але живе вдома, бо ми мешкаємо в […]

Уляна присвятила своє життя Василю, хоч і знала, що ніколи з ним не відчує смак материнства. Жили вони один для одного і ось тепер, коли сестрі 38 стукнуло, Василь подав на розлучення і взяв собі за дружину жінку з двома дітьми. “Я дуже хотів стати татом, а з тобою це не можливо”. Все Василь перекрутив в свою сторону. Таке враження, ніби Уляна йому дитинку не могла подарувати. Але як тепер допомогти сестрі, я не знаю

Уляна присвятила своє життя Василю, хоч і знала, що ніколи з ним не відчує смак материнства. Жили вони один для одного і ось тепер, коли сестрі 38 стукнуло, Василь подав […]

Ніну Леонідівну донька привезла із села в місто. Старенькій вже було за вісімдесят, і вона погодилась переїхати поближче до дочки. – Матусю, нарешті ти поряд! – казала Світлана. – Я тепер часто приходитиму. – Так, – з сумом говорила старенька. – Ось тільки знайомих, окрім нашої родини, у мене тут немає. Нема з ким і словом перекинутися… – Нічого, нічого, скоро познайомишся з сусідами, – заспокоювала її Світлана. А якось Ніна Леонідівна вийшла посидіти біля під’їзду на лавці. Аж раптом вона побачила, що в кущах щось ворушиться. Ніна Леонідівна придивилася й руками сплеснула від несподіванки

Ніну Леонідівну донька привезла із села до міста. Старенькій вже було за вісімдесят, і вона дала згоду переїхати ближче до дочки, зятя та онуків. – Матусю, нарешті ти поряд. Я […]

Тетяна фарширувала перці на кухні. Сьогодні приїдуть майбутні свати. – Мамо, приїхали, – вигукнув з кімнати син Віктор. Тетяна витерла руки об фартух і вийшла в коридор. Через секунду в дверях з’явилася Віра з якоюсь жінкою і ще дві пари людей. – Знайомтесь. Це моя мама, – представила невістка жінку. – Дуже приємно, – сказала Тетяна. – А це моя друга мама з татом, а це третя, – раптом сказала Віра, вказавши на дві інші пари людей. Тетяна здивовано дивилася на Віру, нічого не розуміючи

– Так Віктор у неї не перший чоловік, почекай то четвертий виходить, – розкинувши руки в сторони, заявила Марія Сергіївна, яка допомагала майбутній свекрусі фарширувати перці на кухні. Тетяні Миколаївні, […]

– Оксанко, ти чого тут на вітрі сидиш? – вийшла на ґанок її мати. – Миколку, друга свого клич на чай. Я пиріжків напекла. Іменини ж у тебе сьогодні! Оксана закликала Миколку. Вони зайшли в хату й роззулися. Мати поставила на стіл жарівницю і виклала пиріжки в миску, ще гарячі… – Іди, он хоч іконці, святій своїй Ксенії вклонися! – сказала вона Оксані. – Отам вона в куточку, я свічку поставила. Оксана підійшла до ікони, хотіла перехреститися і раптом застигла від несподіванки. Вона не вірила своїм очам

Оксана їхала в автобусі й сумно дивилася у вікно. Погода була похмура, як і її думки… – Хто я тут так? – думала Оксана. – У мене зарплата маленька і […]

Іван прокинувся і почав збиратися на роботу. Він взувся й поліз у тумбочку по свої ключі. Але їх ніде не було! – Нісенітниця якась, – пробурмотів чоловік. – Візьми мої! – гукнула з кухні його дружина Люба. – Я все одно пізніше повернуся! З роботи Івана відпустили раніше. Він зайшов у квартиру й одразу побачив свої ключі на тумбочці! І ще якісь брудні сліди на підлозі… Він тихенько підійшов до кімнати й обережно відчинив двері. Якась жінка порпалася у шафках. Жінка обернулася. Іван глянув на неї, сів на диван і обхопив голову руками

Галина Вікторівна була звичайною бабусею, зі своїми слабкостями та недоліками. Але Іван любив її беззастережно. Батька свого він не пам’ятав, хоча бабуся казала, що краще б його взагалі не було. […]

Тоня не спала всю ніч. О четвертій ранку вона причесалася, одягла свою найошатнішу сукню і пішла будити чоловіка. Провела рукою по його щоці і притулилася до нього, сонного. Той аж присів на ліжку. -Ти що це? – здивувався він. Тоня посміхнулася до чоловіка, відвела очі і поклала голову йому на плече. – Настав час вставати, Іванку, – лагідно сказала вона. Чоловік здивовано почав збиратися. Він не розумів, що відбувається. Але в Тоні був план

Тоня заздрила Катерині з кожним роком все більше. У селі любили і хвалили Катрусю… -Он яка молодець! Все прибрано завжди, хазяйства повен двір і дітлахи, помічники, як дорослі допомагають матері! […]

Олена прибрала у квартирі, випрала одяг, помила вікна. Ближче вечора жінка вирушила у супермаркет. Вийшовши з магазину, вирішила піти додому через парк. Пакет із продуктами був важкий, присіла на лавку відпочити. – Ходить за тобою, щось сказати хоче, напевно, – раптом почула вона якийсь голос. – Що перепрошую? Це ви мені? – Олена повернулася на звук голосу, на сусідню лаву. Там сиділа жінка похилого віку. – Ви мені вибачте, що лізу… Але я бачу, що за вами ходить жінка, – сказала старенька. – Не бачу нікого. Про що ви? – Олена здивовано дивилася на бабусю, нічого не розуміючи

Олена готувала сніданок і думала, чим займеться вдень. Стільки справ, не знаєш, за що й хапатись у свій вихідний. Та ще спала вночі погано, тепер голова важка. Снилася однокласниця Таня, […]

Ліля зайшла в квартиру, Ігор дивився телевізор. – Ігоре, ти вдома, – вигукнула Ліля з коридору. – Підійди будь-ласка. Чоловік підійшов і, побачивши усміхнену Лілю, дуже здивувався. – Дістань на балконі, велику сумку, – попросила вона. Чоловік швидко приніс сумку, і передав її дружині. Ліля почала поспіхом збирати речі. – А ти кудись їдеш? – запитав Ігор. – Так, дорогий, – засміялася вона, – Їду. Назовсім їду! Ігор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Все, – сказала про себе Ліля, – я так більше не можу! Наче прочитавши за її виразом обличчя безвихідь, її подруга Олена, що стояла поряд у вагоні метро, запитала: […]