Це не твоя дитина!

Колись давно, у далекому минулому, трапилася ця історія… Оксана й Дмитро вийшли з пологового будинку, сяючи щастям. Дмитро тримав у руках крихітний рожевий конверт — його новонароджений син, довгоочікуваний, улюблений, […]

У маленької Ганни-Софії, починаючи з імені, все дійсно цікаве і незвичайне. Вона поки не розуміє цього. У неї три набори бабусь і дідусів, у неї молоді та веселі батьки і взагалі, кажуть, що вона дуже дивним чином з’явилася на світ: не в лікарні, як усі діти, а коли мама з хрещеною пішли поливати квіти

— Іринко, Іринко, ти що робиш? — Галина Миколаївна стояла в передпокої, тримаючи в руках сумку та пакет із продуктами. Дивно, але у відповідь – тиша. Галина Миколаївна пройшла вглиб […]

— Розраховувала, мабуть, повеселитися за його рахунок, а йому вже не до гулянок. Та й сплуталася тут із молодим аніматором. Ось він, сердешний, і не витримав. Який скандал учора був у них, жах!

– Допоможіть, хто не будь! — кричала напівроздягнена молода особа, що вибігла зі свого номера і ледь не збила Валентину Петрівну з ніг. — Будь ласка, покличте лікаря, тут чоловіку […]

– Залиш при собі своє розлучення, нарешті. Справа минула, – шепнула Тамара Сергіївна сестрі, – а сьогодні їхнє свято. І нехай усе в них буде добре

Над Валею в училищі сміялися всі. На фізкультурі повненька, пухка дівчина не могла ні гімнастичні вправи робити, ні по канату лазити, ні бігати. Усе її тіло бунтувало проти спорту: смішно […]

«Не приїжджай на моє весілля: там лише багатії, сказала донька бідному батькові»

Ось історія, трохи переказана: Михайло Петрович віддав усе своє життя одному — виховати з доньки гідну людину. Після того, як їх сім’ю спіткало лихо, і дружина померла від інсульту, маленька […]

— Я мовчала, бо хотіла бути прийнятою як Катерина, а не як донька чиновника. Але для вас важливіше титул, ніж душа

Варення з вишні виглядало бездоганно — густе, прозоре, з яскравим насиченим кольором. Катерина акуратно протерла край банки, щільно закрутила кришку і поставила її в пакет, де вже лежали дві інші […]

Двох рідних сестер Ганну та Катерину в селі знали всі. Їх називали просто: «ті дві». – Вони як дві руки однієї душі, – казала баба Марта, що жила через город. – Вік прожила, а такої сестринської любові і доброти одна до одної я не бачила. Час ішов. Катерина так і не вийшла заміж. Ганна – теж. Не через гордість, а просто так склалося. Люди в селі про них говорили, що сивіють обидві в дівках, і вже можна було би заміж хоч аби за кого вийти, але вони на пересуди не зважали, вони мали одна одну – і цього вистачало

Двох рідних сестер Ганну та Катерину в селі знали всі. Їх називали просто: «ті дві». Сусіди звикли, що одна – з відром до криниці, друга – з хлібом з печі. […]