Рубрика: Людина
Пізніше, вже ввечері, Олена вирішила обійти сусідів. Хтось одразу відчиняв, хтось – з побоюванням. Дехто не відчиняв взагалі, або швидко закінчував розмову. Було видно: усі втомилися, але ніхто не вірив, що можна щось змінити.
– Не можу більше терпіти цей сморід! Завтра просто висиплю цю гниль їм під двері. Нехай нюхають! – Прошипіла Олена чоловікові крізь зуби, стоячи біля вхідних дверей. У під’їзді витав […]
– Марино, не починай, – втрутився батько, не зводячи очей. – Ти у нас сильна! Ти розумна! Ми завжди це знали. А він… він не такий, як ти. – Ви хоч раз спитали, як мені? – голос Марини зірвався. – Хто платить за вашими квитанціями? Хто закупляється в аптеці, розуміється з лікарями? Хто приходить, коли температура, тиск, чи «інтернет зламався»?
– Відчиняй! Ми знаємо, що ти вдома! Марина завмерла у вузькому передпокої своєї однокімнатної, притискаючи до грудей телефон. Голос батька за дверима звучав хрипко, вимогливо – так він кричав на […]
– Я вас не пам’ятаю. У мене хороша зорова пам’ять, я б не зміг забути таку красиву жінку. Знаєте, такий погляд, як у вас, я бачив лише один раз. І це було в іншому місті, в іншому житті, багато років тому. – Він знову посміхнувся і тут же скривився. Зламані ребра давали про себе знати. – Можете вставати, але обережно, – сказала Елеонора Сергіївна.
На самому початку нічного чергування «швидка» привезла молодого чоловіка. Його машина зіткнулася з позашляховиком на перехресті. Після багатогодинної операції пацієнта відвезли в реанімацію, а хірург Елеонора Сергіївна в ординаторській записувала […]
— Перед ким? — Олена підвелася з дивану, і він побачив, що вона тремтить. — Перед мамою, яка отримує пенсію трохи меншу за твою зарплату, але звикла, що ти їй додаєш? Перед братом, який у тридцять років так і не навчився відповідати за себе? Чи перед колегами, яким байдуже, старий у тебе телефон чи новий?
Андрій штовхнув двері квартири плечем, бо руки були зайняті. В одній — портфель, в іншій — коробка з новим смартфоном, який він купив по дорозі додому. Всередині все стискалося від […]
– У нас? — знову здивувалася Валерія. — Може, це у тебе на рахунку щось є, але не у мене. Втім… Може, я чогось не розумію… Добре… Давай перевіримо. Дай мені, будь ласка, грошей, я куплю собі і дітям новий одяг. Ти ніколи не думав, що це шкідливо для здоров’я? Але не це головне, Іване. У нас з тобою постійно поганий настрій. Ти цього не помічав? Адже з поганим настроєм довго не живуть.
Іван економив не тільки на туалетному папері та милі, але й з нелюбою дружиною через жадібність не хотів розлучатися. Валерія мила посуд на кухні, коли туди зайшов Іван. Перед цим […]
Я не можу повірити своїм очам! Я тричі перерахувала гроші, і кожного разу не вистачало тієї самої суми – тисячі євро. Куди вони поділися? В голові виникало безліч версій, але жодна з них не пояснювала цю загадку
Рахувала гроші я три рази, і таки щоразу переконувалася, що не вистачає тисячі євро. Я не могла збагнути – куди вони поділися? Мало ж бути 20 тисяч, а є лише […]
Я впевнений, що ви не дуже добре думаєте про мене, але ви не праві. Мене абсолютно не лякає наявність трьох дітей. Мене лякає інше, а саме, я сам
– Галю, зайди. Мій у погребі був і тобі картопельки набрав. Галина повернула до двору сусідки.– Ой, дякую, тітко Марино, я вам обов’язково поверну. – З чого повернешся то? Ох, […]
Смішно навіть, вона намагалася Тамару Ігорівну «мамою» називати, не розуміє, що вона їм чужа. Але Надія якось натякнула, що мама буває тільки одна, щоб не обманювалася. Коли у Надії зʼявилася дівчинка, назвали її Світланкою. Свекруха добре розгледіла малечу, зрозуміла, що та схожа на Надію, а від Валерія майже нічого не успадкувала, і була розчарована
Вона навіть хотіла називати її мамою, але зрозуміла, що в їхній родині так не заведено. І просто тихо раділа в душі, як їй пощастило зі свекрухою… — Мамо, ми вирішили […]
— Щось не влаштовує? Геть з квартири! — свекруха вигнала невістку, але вже ввечері благала повернутись
— Щось не влаштовує? Геть з квартири! — свекруха вигнала невістку, але вже ввечері благала повернутись. Олена вдивлялася у відображення на вікні кухні, намагаючись розгледіти крізь скло щось, крім власної […]
Коли Ганна Семенівна побачила хлопця біля старого сільського клубу, вона була впевнена, що звідкись знає його, хоча перед нею був незнайомець. Він стояв нерішуче, з великим рюкзаком, дивився навколо, наче щось шукав. – Може, ви когось шукаєте? – підійшла вона ближче. – Так, бабусю. Мені сказали, що тут колись жила жінка, яка допомогла моїй мамі в дуже важкий час. Я хотів би знайти її. – А як звали твою маму? – спитала Ганна, відчуваючи, як по спині пішли мурашки
Коли Ганна Семенівна побачила хлопця біля старого сільського клубу, вона була впевнена, що звідкись знає його, хоча перед нею був незнайомець. Він стояв нерішуче, з великим рюкзаком, дивився навколо, наче […]