– Я не можу виставити матір із дому, як ти цього не розумієш? – викручувався син. – Я все розумію, – продовжувала Олена, – але і ти мене зрозумій! Мені набридло, що всі про нас все знають!
Олена увійшла до квартири подруги з таким виглядом, ніби з нею сталося щось непоправне! – Що трапилося? – сполошилася Ольга, – на тобі обличчя немає. – Все нормально, – з […]
Світлана завжди поспішала. Робота, діти, закупи, пробки, дедлайни. Її життя – мов годинник, де кожна хвилина розписана. І якщо хтось питав, як справи, вона відповідала: – Нормально. Працюю. Біжу. Тримаюсь. Вона жила у великому місті, у новобудові з гарним фасадом, але без сусідів, які вітаються. Щоранку вибігала на роботу, забігаючи в ту саму маленьку кав’ярню на розі. Там працював Сашко, який добре знав, що вона завжди замовляє американо з молоком
Світлана завжди поспішала. Робота, діти, закупи, пробки, дедлайни. Її життя – мов годинник, де кожна хвилина розписана. І якщо хтось питав, як справи, вона відповідала: – Нормально. Працюю. Біжу. Тримаюсь. […]
— Повернулася раніше — і вуха зів’яли від того, як чоловік сидить і поливає мене брудом! — з гіркотою подумала Яна
— Повернулася раніше — і вуха зів’яли від того, як чоловік сидить і поливає мене брудом! — з гіркотою подумала Яна. Дощовий липневий вечір зустрів Яну дрібними краплями, коли вона […]
— Лідо, це весілля Олега! Як ти збираєшся з’явитися в сукні з секонд-хенду? А в конверт скільки думаєш давати? 10 тисяч? Ти серйозно?
Ліда стояла перед дзеркалом у своїй маленькій квартирі, тримаючи в руках сукню з секонд-хенду. Вона була ніжно-блакитною, з тонким мереживом на рукавах, і, хоча виглядала елегантно, слова її подруги Оксани […]
Наступні півроку вони не жили, а існували. Вітчим приходив з роботи, допомагав їй з уроками, попутно займався готуванням. На Тані було прибирання і прання. – Тетяно, а чого зовсім не ходиш гуляти? – Не хочу. Всі дивно на мене дивляться, що я у тебе залишилася жити, і сміються. Їм не зрозуміти. Я всього лише хотіла дружити. Навіть найкращі подружки відвернулися від мене.
— Донько, нам треба поговорити. — Про що? — Таня здивовано подивилася на матір. — Я б хотіла тебе з кимось познайомити. Тетяна закотила очі. — Я не хочу ні […]
— Ключ там був, від банківської скриньки. Я ж для тебе на квартиру збирав, Анюто. Все сподівався: раптом схаменеться, повернеться моя дівчинка. А потім з газет прочитав — ти вже сама собі квартиру купила, і не аби яку. Пишався. Мовчав, звісно… але пишався. — Ці гроші — нехай тепер для твоєї дитини. Для онука чи онучки. Нехай стануть мостом — з минулого в майбутнє. Нехай малюк знає: у нього був дід, який помилявся, але любив… як тільки міг.
Минуло три місяці від того самого квітневого ранку. Три місяці, які буквально перевернули життя Ганни з ніг на голову. Після тривалого лікування батько одужував — повільно, але впевнено, майже як […]
Перше, що кинулося в очі — ідеальний порядок. Ні пилинки, ні зайвої речі. Зовсім не те, що у Сергія. Вона пройшла до вітальні. Все змінилося. Замість старого дивана — новий, кремовий. Замість важких штор — легкі фіранки. Фотографія Сергія зникла з полиці. — Ніби й не було сина в її житті, — пробурмотіла Ольга Григорівна, скорчившись. На столику лежав розкритий щоденник. «Зустріч з Андрієм, 17:00, кафе «Дюна».
— Ольго Григорівно, я взагалі-то розлучилася з вашим сином, і вам нема чого робити в моїй квартирі! — Як ти розмовляєш зі старшими? Я маю повне право заходити! Там залишилися […]
Озирнувшись на всі боки й переконавшись, що на нього ніхто не звертає уваги, у тому числі пенсіонерки, які сиділи на зупинці, Єгор опустився навпочіпки, придавив аркуш до стовпа, щоб він не мотилявся, і почав вдумливо читати, нахиливши голову. На цьому оголошенні чорними літерами було надруковано: «Не можеш забрати додому? Тоді хоча б нагодуй!»
Єгор забіг у під’їзд і збирався вже зачинити за собою двері, але почув за спиною жіночий голос і завмер. Голос був зовсім незнайомий, але він звертався саме до Єгора. – […]
Катерина добре знала, що чоловік її солідний, керівник відділу престижної фірми, заробляє добре і багато його колежанок лише мріють про такого. Тому про вірність вона старалася не думати, адже все чудово розуміла сама. Але раділа тому, що як би там не було, а чоловік завжди повертався до неї, купував їй шуби, діаманти, в ресторани водив. Андрій був турботливим, люблячим, уважним, про такого чоловіка лиш мріяти можна, Катерина за ним, як за кам’яною стіною була. Та ледве минули урочистості з нагоди ювілею Катерини – їй виповнилося сорок п’ять, як чоловік почав неприємну розмову
Катерина, хороша та розумна жінка за сорок, давно змирилася з особливостями свого шлюбу. Вона завжди була мудрою та розважливою, тому цілком чудово розуміла, що її чоловік, Андрій – людина видна, […]
Я лізла на табуретку, щоб дістати стару постіль із шафи, а знайшла спаковану валізу й квитки до Туреччини – на двох. Один з них на ім’я мого чоловіка, а другий – не мій!
Я лізла на табуретку, щоб дістати стару постіль із шафи, а знайшла спаковану валізу й квитки до Туреччини – на двох. Один з них на ім’я мого чоловіка, а другий […]