Мої батьки поставили мене в незручне становище. Тепер мені доводиться ховати свого нареченого.

Історія почалася три місяці тому. Мій коханий зробив мені пропозицію, про що я розповіла батькам. Вони не дуже зраділи.

• Ми навіть не бачили його. – Сказав батько.
• Може покличеш його на вечерю? – Запропонувала матір. – Нам з батьком цікаво, за кого вийде наша донька.

Я погодилася.

Ми заможна сім’я. маємо житло в Одесі, яке нам дісталося від бабусі. Ще здаємо квартиру в Вінниці, а самі живемо в Києві. Мій наречений нічого не має. Він звичайний студент. Працює піцейолою. Заробляє близько п’ятнадцяти тисяч гривень. За такі гроші у Києві не проживеш. Він знімає кімнату у гуртожитку.

Для моїх батьків достаток мого майбутнього чоловіка відіграє основну роль. Навряд чи вони приймуть такого зятя, але я все одно вірила, що рідня полюбить мого нареченого так само, як я.

До вечері з моїми батьками Аркадій готувався старанно, але все одразу пішло не так. Не буду багато писати, просто скажу, що вечеря закінчилася через десять хвилин. Сваркою. Батько одразу сказав, що «бідняк йому не потрібний». Матір варто процитувати:

Не дозволю тобі гаяти молодість на якогось бридкого обірванця.

Аркадій пішов украй пригніченим. Мені заборонили вийти вслід за ним. Батьки виступили категорично проти мого весілля. Сказали, що виженуть до нього в гуртожиток, якщо я піду проти їхнього слова.

З одного боку, я люблю Аркадія, з іншого – звикла до певного комфорту. Мені потрібна моя окрема кімната, певна кількість грошей та нова техніка в домі. Я звикла до власного автомобіля. Зараз в мене немає надзвичайно великого достатку. Основні мої витрати оплачують батьки.

Я прийняла для себе одне можливе вирішення цієї проблеми: приховувати власні стосунки. Не знаю, як приховувати власне заміжжя в подальшому, але краще так. В першу чергу, це підходить мені. Все ще в моїй душі жевріє надія, що батьки полюблять мого нареченого. Можливо, їм просто треба трішки більше часу.

КІНЕЦЬ.