Чоловік зустрів перше кохання і пішов, незважаючи на народження третьої дитини. Ми з чоловіком побралися рано, йому було 18 років, мені 21. Заміж виходила вже чекаючи дитину, через пів року з’явились двоє чудових дівчаток.

Йому було тяжко, працював на двох роботах, щоб забезпечити сім’ю. Після декрету я вийшла на роботу, дівчаток віддали до садка. Обидва працювали на знос, щоб діти нічого не потребували. Я пішла на підвищення, значно зросла зарплата, а чоловік працював на заводі.

Прожили 16 років, дівчаток виростили, а ми тільки й знали, що робота та робота. Я не відразу в цій кругообіг помітила, що чоловік сильно віддалився, став пропадати на роботі днями і ночами, потім змінив роботу і почав працювати цілодобово.

Іноді навіть у вихідні працював при п’ятиденному графіку. Але я настільки довіряла йому, ніколи не могла навіть припустити, що в моїй сім’ї може статися нещастя. Інтуїція спрацювала, напевно, але якось я вирішила перевірити телефон чоловіка, хоча ніколи на це не страждала. І як грім серед ясного неба – зрада.

Викликала його на розмову, а він і не відмовлявся, одразу зізнався, що зустрів на зустрічі однокласників своє шкільне кохання і помчало. Сказати, що світ перекинувся, це нічого не сказати. З гарячого я наламала дров, звичайно, наговорила купу всього, виганяла його.

Він два тижні збирався, а потім таки пішов до своєї мами. Я подала на розлучення, нас розлучили. До дітей приїжджав, хоч поговорити з ними так і не дозрів. Як могла, пояснила їм, чому тато пішов, намагалася згладити все, перед дітьми звинуватила себе, що я не приділяла татові уваги через роботу.

Але дівчатка зробили свої висновки та перестали з ним спілкуватися. Я намагалася налагодити контакт, вигадували їм спільне дозвілля – кіно, поїздки на рибалку, на природу. Начебто все налагодилося, ми з ним теж помирилися, дітей відправили до бабусі на канікули, почався медовий місяць, хоч він так і не повернувся до родини, так і продовжував жити у мами.

А потім я дізналася, що чекаю дитину. Не можу описати словами, що мені довелося пережити, коли сказала йому, але результат — я одна з трьома дітьми, а він, як і раніше, живе у мами, ходить до свого шкільного кохання і не спілкується з дітьми.

Дамочка виявилася вульгарною, довелося з нею поспілкуватися, вона заявила, що той факт, що у нас буде третя дитина, нічого для неї не змінює, вона все одно будуватиме стосунки з ним. От якось так.

Я народила сина, від образи поставила у свідоцтві про народження прочерк у графі батько, і заборонила колишньому чоловікові наближатися до нього. Він тільки приїжджав подивитися на сина, коли я вийшла з пологового будинку, подивився хвилин десять і поїхав. Більше ми його не бачили.

З дітьми він не спілкується, хоча гроші на дівчаток справно переказує. Другої зради вони йому не пробачили. А я живу як у пеклі, начебто і гормони вже заспокоїлися, і синочку вже 4 місяці, і все добре у нас, але іноді такий біль нападає, ніби й не минуло 1,5 року, ніби все вчора трапилося.

КІНЕЦЬ.