Якби в той день до мене не nідійшла ця бабуся, я навіть не хочу уявляти де б я зараз була. Я до kінця жuття буду вдячна їй

 

В 4 роки я стала круглою сиро тою. Життя вирішило мені з самого початку показати, наскільки огидним воно може бути. У дитбу динку мені доводилося несолодко. Справа доходила навіть до рукоприкладства… А я що… я була зовсім маленька, все терпіла і не знала, до кого звернутися за допомогою.

Коли я подорослішала, не так вже й багато чого в моєму житті змінилося. Мені дали кімнату в комуналці, де я жила по сусідству з n’яницями. Одного разу я повернулася з роботи додому і побачила, що в моїй кімнаті все догори дном, а моїх заощаджень, думаю, вже зрозуміло – не було ніде. Полі ція лише склала протокол і зникла.

Ну, зрозуміло, я ж була ніким, були виклики і важливіші… В той день я вийшла в парк, сіла на лавку, і раптом сльо зи самі потекли по моєму обличчю. Потім до мене підійшла бабуся і сказала: — Доню, можу тобі чимось допомогти? Вперше в житті мене хтось так назвав…

Бабуся, втім, виявилася дуже товариською і за кілька хвилин розповіла про себе буквально все. Потім вона запросила мене на чай, адже тоді було холодно на вулиці. Вже у її скромній, але дуже затишній і чистій квартирі вона розповіла, що у неї нікого не залишилося – вона зовсім одна, нікому не потрібна.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩