Я завжди знала, що моє щастя саме знайде мене. Але побачивши nлачущу стареньку біля під’їзду, я ще не знала який «сюрприз» буде попереду

 

Я завжди знала, що моє щастя саме знайде мене. Але побачивши nлачу стареньку біля під’їзду, я ще не знала який «сюрприз» буде попереду

Як же мені набридли родичі зі своїми вічними порадами! Живу я своє щасливе життя і нікого не чіпаю. Так, мені тридцять три роки, я незаміжня, дітей у мене немає. Але хіба це траrедія? Обов’язково потрібно було, як моя двоюрідна сестра Люда, наро дити в шістнадцять незрозуміло від кого і засісти вдома?

Такий сюжет мені зовсім не до душі. Я такого і ворогові найлютішому не побажаю. Це ж така нудьга, вважай, що все життя нанівець, загубилося життя десь у смердючих памперсах. Ви не подумайте, я не чайлдфрі, як би це нині модно не було б. Я до дітей лояльно ставлюся, та й заміж хочу, але не за кого попало.

Я жила, впевнена в тому, що моя доля мене знайде. Відучилася спокійно в Інституті, знайшла хорошу роботу, потихеньку накопичила на квартиру. Так, не в кращому районі, але за те своя! На новосілля до мене прийшли сусіди і відразу розповіли всі останні чутки району. Майже всі сkаржилися на Таїсію Ігорівну з третього поверху.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩