У мого чоловіка є двоє синів від першого шлюбу. Діти живуть з його колишньою дружиною. Коли я виходила за нього, не розуміла, що колишня дружина і її діти будуть присутні в моєму житті завжди. Мій чоловік регулярно платив аліменти, до того ж, допомагав колишній дружині.

Але вона переклала на колишнього чоловіка всі витрати, пов’язані з дітьми і не тільки. То ліки дітям купить, то нові чоботи потрібні. Він дуже турботливий. Я думаю, що нашим майбутнім дітям він теж буде хорошим батьком. Ми обидва добре заробляємо. У день мого народження мої батьки подарували мені квартиру.

У нас вже було житло, тому я вирішила її продати і відкрити свій магазин. Я давно мріяла про це, завжди хотіла мати свій бізнес. Але у чоловіка були інші плани. Його син вирішив вступати до університету, і мій чоловік розраховував, що я повинна оплачувати навчання зі своїх грошей.

Я відмовилася, з якого дива я повинна оплачувати навчання? Я розумію, що мій чоловік-батько цього хлопчика, але не розумію, причому тут я. у цього хлопчика є мати. Я не готова розлучитися зі своїми грошима, заради чужої дитини. Хто мені їх поверне потім?

Чоловік образився на мене, влаштував скандал, мовляв, не очікував від мене такого ставлення до його дітей. Адже від цих грошей залежить майбутнє його сина. Я думаю, що правильно вчинила. У хлопчика є батьки, нехай вони і думають. Якщо так триватиме, то я розлучуся. Я не збираюся давати їм путівок в життя.

Якщо чоловік не хоче прийняти моє рішення, нехай йде. Мої подруги підтримують мене, а моя мама каже, що я повинна сплатити хоча б половину вартості. Я не готова йти на компроміс, у мене свої мрії і свої плани. Не збираюся ставити хрест на моїй кар’єрі заради дітей чоловіка. У сім’ї має бути взаємоповага і взаєморозуміння.

КІНЕЦЬ.