Нещодавно внук привів невістку. Я уже деякий час проживаю у квартирі сина, адже мені потрібний постійний догляд. Марина дівчина хороша, скромна та працьовита. Видно було, що Сергій її любить. У сина трикімнатна квартира та всім місця вистачало, а щоб винаймати житло, потрібно добре заробляти. Таких грошей поки не було.

В одній кімнаті жили молодята, в іншій, син з дружиною, а найменшій я. В селі у нас залишився будиночок та залишатися там одному для мене не є можливим через те, що я серйозно хворий.

Марина працювала в офісі, зранку йшла та ввечері приходила, ми з сином її майже не бачили. З роботи приходила невістка пізно, їла небагато, бувало зробить собі чай та п’є його у себе в кімнаті.
Вихідні внук з молодою дружиною проводили поза домом: то їхали до батьків Марини у село, то на екскурсію. Та нещодавно їх перевели на дистанційну форму роботи та невістка стала більше бувати вдома. Коли ми з нею бачились, то я завжди помічав її невдоволене обличчя. Не знаю причини цього, але можливо їй було неприємно перебувати в одній квартирі з людиною похилого віку і цей запах постійний ліків, можливо її дратував. Але в результаті

Потім повернувся з роботи внук та вона йому пожалілася з приводу того, чому це я живу з ними маючи житло в селі. Сергій покликав нас із сином на розмову. Озвучив своє невдоволення та син пояснив йому, що так має бути та що я нікуди не поїду.

Ці слова на нього не подіяли та ця тема почала виникати знову і знову. Тоді син не витримав та сказав, що у разі їхнього невдоволення саме молодята повинні розв’язувати квартирне питання та якщо їм щось не подобається, саме вони можуть знайти собі житло.

Сергій знайшов роботу з більшою зарплатнею, щоправда, в іншому місті та сказав, що вони переїжджають.

Син дещо засмутився, а я почав відчувати себе винним. Адже якби не я, то вони б не повинні були шукати нове житло. Та син запевнив мене, що все на краще, адже завдяки цій ситуації Сергій знайшов кращу роботу.

КІНЕЦЬ.