Мене звуть Віктор, мені 36 років. Все в мене в житті добре за винятком того, що особистого життя немає і в найближчому майбутньому його не спостерігається.

Просто мені ніхто не подобається.

Декілька років тому я заkохався в одну дівчину, її звали Мар’яною.

Ми якось відразу порозумілися, з нею мені було добре і комфортно.

Після року стосунkів я привів її до нас додому і заявив, що ми одружимося. Мар’яна мала один великий недолік, який дуже збентежив моїх батьків.

Мар’яна була з села і не мала вищої освіти.

Моя мама не могла змиритися з такою невісткою і постійно говорила, що нам варто роз лучитися, що я знайду краще. В результаті я її послухав і розірвав стосунkи з Мар’яною.

Та пішла сильно ображена на мене.

Насамкінець вона сказала, що зневажає мене за мою слабохарактерність, що я зрадив наше kохання. Минуло вже чотири роки , а я ніяк не можу забути її та її слова.

Все частіше мені здається, що вона була права. Наскільки я знаю, вона й досі одна. Хочеться спробувати піти і помиритися, але я боюся, що вона просто не захоче мене бачити.

Що мені робити? Вік уже піджимає, хочеться мати нормальну сім’ю і знайти нарешті особисте щастя разом із kоханою людиною.