Я nомітив дuвну дівчuну з коляскою, і одразу зрозумів — з нею щось не так. Потім я дізнався те, чого розповісти язuк не nовертається

Нещодавно я помітив, як у нас у дворі з’явилася одна дівчина з вузькими очима. Відразу було зрозуміло, що вона не місцева і не схожа на нас. Але більше вона привабила мене тим, що була якась загадкова.

Дівчина ні з ким не розмовляла, вона ходила, опустивши голову, нікому не дивилася у вічі. А ще в неї була маленька немовля. Вона гуляла з коляскою садом, біля нашого будинку. Коли люди намагалися їй доnомогти перетягнути коляску з бордюрчиків, вона різко відмовлялася і все робила сама.

Якось я намагався щось запитати у неї в ліфті, але вона чи не почула, чи злякалася мене. Але одного разу я все ж таки зміг про неї трохи дізнатися. Дівчина вийшла з магазину, однією рукою вона котила коляску, у другій був пакет із памперсами, а що робити з другим пакетом, вона не знала.

Я підбіг на доnомогу. Так я дізнався, що дівчину звуть Аміна. Вона з далекої країни, де прийнято почитати і поважати тільки чоловіків, жінки не рахуються, вони швидше, як прислуги.

Чоловік вигнав Аміну з дому, але повернутися від чоловіка з дитиною до батьків було не можна — це велика ганьба. Довелося приїхати до брата, який мешкає в нашій будівлі. Але щиро сказати, я її брата ніколи не бачив.

Брат цілими днями працює на будівництві, а Аміні нічого не доводиться робити окрім як вести побут і виховувати свою дитину. -Моя мама давала мені напуття, що я повин на жити тільки заради нього та для нього.

Потрібно забути про себе. Раніше я думала, що йдеться про чоловіка, але тепер зрозуміла, що в моєму виnадку це про сина. Я не впораю сенс життя Аміни «жити для чоловіка», але здається, саме це доnомагає їй жити в цілому.

КІНЕЦЬ.