Виявляється, Ігор уже був двічі розлученuй. Одружитися на nершій зустрічній для нього не було nроблемою.
Того осіннього вечора Іванна, як завжди поверталася додому. Була п’ятниця, от вона і вирушила до батьків в село. Її шлях був завжди однаковий – трамвай з гуртожитку до вокзалу, та автобус до рідного села, а там десять хвилин пішки в нормальному темпі і вона вдома.
Іванна навчалася на другому курсі, то ж так жити їй було ще довго. На вихідних мама готувала смаколики. Пекла пиріжки, ліпила вареники, коптили з батьком ковбасу, і складали сумку дочці на тиждень до гуртожитку.
Вона купила селітри для коптіння м’яса і вже в думках допомагала батьку. Та ось, навпроти себе вона помітила молодого та привабливого чоловіка. На вигляд він був старшим за неї років так на сім.
Він читав книжку і дивився на неї, бували миті, коли він і зовсім не таївся та не зводив з дівчини свій погляд.
Іванна помітила це і запитала прямо:
– Що це ти на мене так споглядаєш? Не бійсь, закохався?
Це було надто рішуче. А хлопець й не думав відмовлятися. Він її ще більше ошелешив своїми словами, які були такими швидкими, що Іванна нічого й зрозуміти не встигла.
Хлопець відрубав:
– Так, закохався. Виходь за мене!
Такого повороту грайливе дівчисько зовсім не чекало. Вона не встигла зрозуміти, що їй сказав цей голубоокий брюнет, як і з її уст вирвалося гаряче «ТАК»!
Їхати залишалося близько години. Молоді люди розговорилися, та так, що й не помітили, як Іванна проїхала свою зупинку.
Вони пройшлися добру відстань пішки, і палке дівча привело цього молодого чоловіка додому. Вирішила познайомити його одразу ж своїми батьками.
Батьки не одобрили вибору дочки, ще й такого швидкого і не обдуманого. Але Іванна й чути нічого не хотіла. Вона зібрала речі і подалася із обранцем проти ночі світ за очі.
Через кілька днів, батько приїхав до гуртожитку, привіз дочці харчі і сказав, що встиг дізнатися інформацію про її інфантильного супутника. Виявляється, Ігор, той високий і красивий брюнет уже був двічі розлучений.
Одружитися на першій зустрічній для нього не було проблемою. От тільки заради чого він це робив – не зрозуміло. Іванна спочатку гірко плакала і відмовлялася в це вірити, а потім вирішила запитати у хлопця що ж він про це їй скаже.
Виявилося, що Ігор мав брата близнюка, який справді був двічі одружений. Не складалося у нього з жінками. А Ігор закохався в Іванну з першого погляду і був рішуче налаштований.
Дівчина також пішла тим шляхом, яке їй вказувало серце. Вони подали з Ігорем заяву і одружилися. Життя у них склалося, як в казці. Чоловік обожнював свою дружину і робив все для того, щоб на її обличчі завжди сяяла усмішка.
Тому не завжди потрібно слухати батьків, але й зневажати їхніми порадами не варто також.
КІНЕЦЬ.