Виявляється, Ігор уже був двічі розлученuй. Одружитися на nершій зустрічній для нього не було nроблемою.

 

Того осіннього вечора Іванна, як завжди поверталася додому. Була п’ятниця, от вона і вирушила до батьків в село. Її шлях був завжди однаковий – трамвай з гуртожитку до вокзалу, та автобус до рідного села, а там десять хвилин пішки в нормальному темпі і вона вдома.

Іванна навчалася на другому курсі, то ж так жити їй було ще довго. На вихідних мама готувала смаколики. Пекла пиріжки, ліпила вареники, коптили з батьком ковбасу, і складали сумку дочці на тиждень до гуртожитку.

Вона купила селітри для коптіння м’яса і вже в думках допомагала батьку. Та ось, навпроти себе вона помітила молодого та привабливого чоловіка. На вигляд він був старшим за неї років так на сім.

Він читав книжку і дивився на неї, бували миті, коли він і зовсім не таївся та не зводив з дівчини свій погляд.

Іванна помітила це і запитала прямо:

– Що це ти на мене так споглядаєш? Не бійсь, закохався?

Це було надто рішуче. А хлопець й не думав відмовлятися. Він її ще більше ошелешив своїми словами, які були такими швидкими, що Іванна нічого й зрозуміти не встигла.

Хлопець відрубав:

– Так, закохався. Виходь за мене!

Такого повороту грайливе дівчисько зовсім не чекало. Вона не встигла зрозуміти, що їй сказав цей голубоокий брюнет, як і з її уст вирвалося гаряче «ТАК»!

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩