Віра весь день крутuлася біля nлити. Син приїде в гості з дружиною та дітьми. Жінка накрила стіл, коли пролунав дзвінок у двері. – Ох, приїхали! – Віра витерла руки і пішла зустрічати гостей. – Мамо, ми тобі тут постільне в подарунок привезли! – сказав Віктор до мами. Аліса простягала красиво запакований комплект білизни. – Ой дякую, – сказала Віра. – Ходімо, сядемо за стіл. Ще Катя з Олексієм будуть. – Катя з Олексієм? – перепитав син, глянув на дружину і побачив, як обличчя Аліси змінилося

 

Віра Іванівна весь день крутилася біля плити. Коханий синочок приїде в гості з дружиною та дітьми.

– І що ж таке приготувати, щоб догодити? – думала Віра.

Вітя, її син, дуже вибірковий у їжі. Якщо якусь страву не любить, то навіть голодний не торкнеться.

Невістка Аліса, начебто, все підряд їсть, та й що їй робити? Нещодавно з села вибралася, солодше за редьку нічого не їла!

Ні, не таку дружину бажала Віра Іванівна своєму синочку!

Вітя – розумний, красивий, працьовитий, добре вихований – міг би знайти собі й краще.

А ім’я, ім’я! Аліса! Де тільки свати таке ім’я відкопали?

Ось у неї, у Віри – Віктор та Катерина, все просто!

Ще й із дитиною Вітя взяв цю Алісу. Маленька Христина одразу почала називати його татом. Вітя й поплив!

Звичайно, Віра Іванівна ніколи не дозволяла собі критикувати дружину сина, не так була вихована. Сам вибрав, хай сам і збирає урожай свого вибору.

Але ні душею, ні серцем не могла Віра прийняти Алісу!

А Вітя живе з Алісою вже чотирнадцять років і, певне, задоволений.

***

– Ох, приїхали! – Віра Іванівна витерла руки і пішла до дверей зустрічати гостей.

Біля входу вже стояв чоловік Віри, Петро Семенович і вітав дорогих гостей. Обійняв і поцілував сина, невістку та онуків.

Христина, як завжди, тихо прошмигнула в маленьку кімнату і вмостилася в крісло з книгою.

“Вся в матір!” – констатувала вкотре Віра.

Внучок Андрійко радісно побіг до зали, де бабуся накривала стіл.

– Мамо, ми тобі тут постільне в подарунок привезли! – сказав Віктор до мами.

Аліса простягала красиво запакований комплект білизни. Віра Іванівна взяла подарунок з рук невістки, сухо подякувала і кинула його на диван.

– Ще ми торт купили, сиру, ковбаски…, – продовжив син.

Віктор відніс на кухню покупки.

– Давайте сідати, ви з дороги зголодніли, мабуть? Ой, я ще Катю з Олексієм покликала, вони пізніше приїдуть.

Катя – дочка Віри та Петра, Олексій – їхній онук.

Як змінилася усмішка Аліси, помітив лише Віктор. І він знав причину: його сестра Катерина була надто галасливою, надто великою! Її син постійно ображав їх Андрійка.

Алісі ставало некомфортно поруч із сестрою та племінником чоловіка.

Віктор погладив долоню дружини, підбадьорюючи її.

***

Сімейство сіло за стіл.

Віра Іванівна пильно стежила за всіма: хто їсть, хто не їсть, чи всі страви скуштував кожен гість, нагадувала, підкладала.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩