Валерія Вікторівна  на старість залишилася самотньою жінкою, раніше в неї була повна квартира людей, але буквально за останні 5 років все змінилося. Тому останнім часом вона все більше згадувала своє життя.

Валерія ще тоді молода дівчина закохалася в хлопця старше себе, він був чудовий, завжди ставав опорою для неї. Вони почали зустрічатися як вона навчалася в університеті, але так вийшло, що вона завагітніла та закінчити навчання в неї не вийшло. Батьки були проти цих стосунків, та розуміли якщо вона зараз народить дитину, то це буде кінець її навчанню. Але Валерія сказала, що  переїжджає в інше місто там вони з Іваном будуть жити. 

Спочатку батьки навіть не розмовляли з Валерією, але як тільки вона народила хлопчика все ж вони вирішили піти на перемир’я. Вони справді любили свого внука і допомагали як могли.

Валерія та Іван жили спочатку не дуже хороших умовах, вони багато не заробляли а ще мала дитина, хоча батьки і допомагали. Проте через ці проблеми їхнє кохання стало тільки міцніше. Та нарешті  і в них почали налагоджуватися життя як тільки дитину віддали в дитячий садок. Обоє почали працювати.

Чоловік отримав підвищення, тепер вони вже жили нормально. Тепер Валерія була хоч трохи спокійна за майбутнє дитини. Життя тривало,  та вже й Андрій закінчив школу, Валерії та Іванові вдалося зробити так що він отримав хорошу професію. 

А далі вони вже залишилися самі вдома, Андрій вирішив з’їхати від батьків.  Вже через кілька років, він обрадував їх новино, що одружується, Валерія та Іван були раді за свого сина, що в нього вийшло влаштувати своє життя.

На Жаль щастя тривало недовго, Івана не стало через проблеми зі здоров’ям. Валерія дуже важко це переживала, їй було самотньо на квартирі. Син часто приходив в гості підтримував мати. А через деякий час він вже приходив не сам а з внуками, зараз це було єдине що допомагало Валерії Вікторівні триматися.

Їй справді подобається бути з онуками, вони приносять радість в цю порожню квартиру. Валерія Вікторівна знову почала почувати себе добре все було нарешті добре. Але вона починала переживати як вона буде сама кілька тижнів, син вирішив повезти всю сім’ю на відпочинок. Та Валерія щось відчувала коли вони мали їхати, але не розуміла що вона відчуває.

Та її посеред ночі розбудив дзвінок такий дзвінок який вона запам’ятає на все життя. В телефоні прозвучав незнайомий голос який сказав, що син з сім’єю потрапили в автомобільну аварію і їх нажаль не стало. Це було як грім серед ясного неба.

Після цього вона вже не могла взяти себе  в руки, через тиждень до неї почали приходити далекі родичі, спочатку вона думала що це для підтримки бо це трапилася жахлива трагедія. Та скоро вона вже все зрозуміла, кожного разу як вони приходили ненароком запитували про заповіт та чи не хочу я на них переписати квартиру. Одного разу Валерія все ж не витримала та висказала що ніякому разі не зробить заповіт на їхню користь, після цього вони перестали приходити. Єдиний хто приходив до неї та навіть не згадував про заповіт це була внучка сусідки, яка була дуже приємною дівчиною яка ніколи не відмовляла в допомозі. Тому Валерія склала заповіт на її користь.

КІНЕЦЬ.