Вадим повертався додому. Він вирішив сьогодні все розповісти дружині. Дійшовши до під’їзду, чоловік ще раз відрепетирував свою промову, і рішуче відкривши двері, зайшов в середину. Вадим зайшов у квартиру і одразу відчув недобре. Вдома тиша та порожні шафи. А на кухонному столі записка. Вадим читав її і не вірив своїм очам: – Як так? – думав чоловік. Сльози самі котилися по його щоках

 

У Вадима та Віри кохання було зі школи. Продовжилось воно і по закінченні. А одружилися вони, як кажуть, «по зальоту». Але «заліт» був від великого кохання. Загалом все було гармонійно.

Звісно, ​​нелегко було. Навчалися, працювали, а потім ще дочка народилася. Але вони впоралися — професії здобули, навіть заочно інститути закінчили, квартиру купили, дочку виростили.

Жили дружно, дочка – розумниця, красуня була душею їхньої родини. Наче все трималося на ній. Закінчивши школу, дочка вступила до інституту в іншому місті за п’ятсот кілометрів. Приїжджала рідко, лишилися тільки телефонні розмови.

Спустів будинок. Вадиму здавалося, що й розмовляти з дружиною нема про що. Нудно стало. Ось від нудьги він і завів коханку. Тоді він думав, що на якийсь час, не назавжди, просто розважиться і назад до дружини.

Зустрічався з коханкою так, щоб дружина не змогла про це дізнатися.

І от якось затягнуло Вадима, закохався він у цю дівчину. Він уже не уявляв життя без неї. Почуття були такі, що дух захоплювало, коли він думав про неї.

Здавалося б, розлучись з дружиною, одружись із коханою. Але… Вадиму було шкода дружину, стільки років разом, багато труднощів подолали, завжди підтримували одне одного, завжди відповідали один за одного. І раптом узяти та кинути дружину? 

– Та ніколи, – думав Вадим. 

А з іншого боку, він кохає та коханий. Чому він має відмовлятися від цього?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩