В свекрухи день народження був нещодавно. Ми з чоловіком по відеозв’язку привітали її. Вона зраділа, а потім повідомила, що має для нас радісну новину. Ми її уважно вислухали. Мій чоловік зрадів, а в мене аж настрій пропав

 

В матері мого чоловіка якраз день народження був на минулому тижні, їй виповнилося 63 роки, дзвонили вітати ми її всі разом – ми з чоловіком Євгеном та синочком Михайликом, по відеозв’язку! Ну, традиція у нас така по великих святах, що ми їй телефонуємо і спілкуємося усі разом. Вона за привітання нам щиро подякувала, і каже нам – добре, мовляв, що ви всі зібралися, у мене як раз оголошення для вас є, стосується всієї нашої родини!

А вона тоді відразу каже нам, майте на увазі, доробляю я ось останній рік на роботі своїй, до 64-ох планую виходити на пенсію і переїжджати до вас жити, в столицю. У старості житиму з вами, так хочеться спокійного і затишного життя.

Треба сказати, свекруха у мене майже ідеальна: за 12 років спільного життя з її сином у мене не було з нею ніяких проблем і непорозумінь абсолютно. Можливо, це все пояснюється тим, що досі свекруха жила дуже далеко від нас з чоловіком у маленькому містечку.

За всі ці роки бачилися ми не особливо часто: після весілля з’їздили разом на малу батьківщину чоловіка, потім рази три або чотири свекруха приїжджала в столицю до нас в гості, а в цьому році чоловік їздив до матері разом з десятирічним сином Михайликом на пару тижнів в літні канікули, показати хлопчикові красу містечка, де народився і виріс його батько, місця де він провів своє дитинство.

Під час цих рідкісних зустрічей свекруха поводила себе завжди добре, керувати і командувати не лізла в нашу сім’ю.

На всі свята мати чоловіка усім дарувала подарунки. Останнім часом надсилає гроші до кожного дня народження – мовляв, не знаю, що вам потрібно зараз, купіть собі самі від мене те, що хочеться і що стане вам в нагоді. Загалом, з нею у нас чудові стосунки.

З грошима у свекрухи все життя було непогано: працює вона на хорошій посаді, нікого не утримує. Сина відразу після школи відправила вчитися в столицю, купивши йому в столиці хорошу однокімнатну квартиру – була така можливість, свого часу.

Євген вивчився, потім ми з ним познайомилися одружився – так і живемо в цій квартирі, дитину в ній же народили. Правда, зробили хороший ремонт на свій смак, обставили новими меблями, виділили куточок для свого сина, коли той трохи підріс.

Вам хоча б двокімнатну квартиру потрібно, іноді кажуть мені мої подруги. Тісно втрьох в такій маленькій квартирі. Випадково, не думаєте розширюватися?

Але з нуля купити двокімнатну квартиру у наш час просто нереально для нас. А ця квартира оформлена на свекруху мою. Євген вважає, що вона належить його матері. Можна було б її продати, гроші внести, як перший внесок, а на решту взяти кредит, але у мого чоловіка навіть язик не повертається запропонувати матері такий варіант.

Останнім часом Євген мій каже, я до цієї квартирі ніякого відношення не маю, дякую і на тому, що живемо безкоштовно стільки років, що мати нас в цю квартиру пустила і жодного слова за стільки років не сказала нам.

– Почекай, так свекруха в однокімнатну квартиру до вас жити приїде, чи що? – запитала подруга.

Та ні, звичайно! У неї в планах продати все майно у себе в місті, а у неї там його чимало: велика двокімнатна квартира, дача хороша на окраїні, теплий великий гараж, машина. Плюс нашу столичну квартиру теж буде продавати, в якій ми зараз живемо. І на ці гроші купить велику трикімнатну квартиру, де ми і будемо жити всі разом з нею.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩