Наш син одружився з Мариною після того, як дізнався про її вагітність. Чесно кажучи, робити він цього не ходів, думав, просто буде допомагати жінці та дитині, у Свідоцтві про народження запишуть його як батька і все. Та ми наполягли на одруженні. Адже дитина має рости з батьком, а вони ще молоді, можуть робити поспішні висновки.

Ми з дружиною були впевнені в тому, що у сина з Мариною все наладиться. Марина нам дуже подобалась та ми були впевнені в тому, що вона зробить з нашого шибайголови зразкового сім’янина.

Молодята поселилися у квартирі, яку придбали ми. Усі з великим нетерпінням чекали на появу онука чи онучки. Народилася онучка, та така вже миленька, схожа на свою маму. Усі були дуже щасливі її появі, але син був наче у воду опущений.

Згодом син все частіше почав затримуватися на роботі. Коли ми телефонували до Марини, щоб дізнатися, як у них з онучкою справи, невістка казала, що сина ще немає з роботи.

Марина не могла до нього додзвонитися, іноді син навіть не приходив додому ночувати. Ми з дружиною зрозуміли, що ця дитина не зможе втримати сина в сім’ї та з Мариною вони довго не проживуть. З’явилися підозри на те, що син зраджує своїй дружині.

Наші підозри підтвердилися. Одного разу зателефонувала Марина в сльозах та сказала, що нашого сина є інша жінка та він має намір розлучитися з Мариною. Ми миттєво поїхали до них додому, намагалися переконати сина одуматися та все марно.

Зрозумівши, що син налаштований серйозно я сказав йому, що він не може більше проживати в цій квартирі у разі розлучення, бо ця квартира онучки. Син не був готовий до такого повороту подій, ми сильно посварилися, він образився та пішов, голосно грюкнувши дверима.

Зрештою, вони з Мариною розлучилися, син був зобов’язаний виплачувати аліменти, а квартиру, як і обіцяли ми переписали на онучку. Ми ще й досі добре спілкуємося з Мариною, а син залишився ні з чим, бо його коханка його кинула, тепер йому доводиться винаймати житло.

КІНЕЦЬ.