Ти більше не маєш права проживати тут, тому забирай своїх сnиногризів і щоб духу твого тут не було! Маєш три дні, щоб знайти нове житло.

Моя донька познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком в університеті, вони навчалися на одному курсі. Все доволі швидко у них закрутилося: закінчення університету, весілля, народження двійняток.

Ми з чоловіком прості люди з села, грошей великих не маємо, тому не змогли придбати для доньки житло, добре, що Віталіку (так звали нашого зятя) дідусь заповів його квартиру. Ми дуже раділи за доньку, засмучувало нас лише те, що батьки Віталіка вважали, що вона прийшла на все готове та ще й навмисне завагітніла, щоб не працювати на роботі.

Віталій не вмішувався в конфлікт та активно не ставав на захист нашої доньки. Я не бачила виходу з ситуації, тому підтримувала доньку як могла та запевнила її в тому, що вона завжди може приїхати до нас у разі чого.

Ми постійно сиділи з онуками, щоб донька могла працювати, адже слова батьків Віталія аж сильно її допікали.

Мені дуже подобався мій зять, я бачила, яка він хороша людина та як він любить мою доньку. Але інколи він був аж занадто м’якотілий та після останніх подій, які відбулися у лютому з нашою країною він дуже сильно перенервував та серйозно захворів. На жаль, згодом його не стало.

Не пройшло і тижня, як батьки Віталія заходилися виселяти мою доньку з дітьми з їхнього дому.

– Ти більше не маєш права проживати тут, тому забирай своїх спиногризів і щоб духу твого тут не було! Маєш три дні, щоб знайти нове житло! – говорили вони на підвищених тонах.

Донька намагалась заперечити, адже саме Віталій є законним спадкоємцем квартири, у якій вони зараз живуть, а вона на правах дружини може у ній проживати й надалі.

– Ти нас не обманюй, лише прямі родичі можуть бути спадкоємцями, а не ти!

– Діти Віталія прямі спадкоємці, – заперечила тоді донька.

Тоді батько покійного Віталія видав, що сумнівається в тому, що це діти Віталія. Додав, що якщо донька доведе, що він помиляється, то вони дадуть їй спокій.

Донька зробила все, щоб показати свекру наскільки він помиляється.

Як тільки це сталося, гнів змінився на милість та свекор зі свекрухою стали ввічливими та попросили пробачення за свою поведінку. Проте ми з донькою уже не спілкуємося з ними так, як і раніше.

КІНЕЦЬ.