«Якщо я в один момент сяду і складу руки, та сім’я poзnaдeтьcя. Я тобі правду кажу!» – гордо казала Віолета, поки свекруха виконувала за неї всю роботу

 

От чому саме їй трапилася така дyp_нA свекруха? Вічно пхне свого носа в чужі справи. Ніякого особистого простору! Скрізь відчувається дух тієї жінки!

  • Може, не все так погано?

Віолета на секунду запнулася. Вона вже двадцять хвилин жалілася на своє життя. Зазвичай, подруга мовчки слухала. Тільки сьогодні подала голос.

  • Що ти сказала?
  • Ну, Віолето, може ти трішечьки… Ну, зовсім трішечки, перебільшуєш?
  • Я нічого не перебільшую! Говорю так, як є! Вона не дає нам життя!

Віолета жила в квартирі свекрухи. Сама не працювала. Гордо називала себе «берегинею домашньою комфорту», але ніякий «комфорт» вона не берегла. Їсти готувала свекруха, прибирала теж вона. До прання дівчина не торкалася. Навіть не знала, як пральна машинка працює. Все, що робила Віолета, це записувала ролики для інстаграму та витрачала гроші чоловіка.

  • Знаєш, що вона вчора зробила? – Пропищала Віолета.
  • Гадки не маю.
  • Змінила мою нову, червону постільну білизну на свою стару, малинову! Хто її просив це робити? Невже вона правда вважає те дрантя гарним? А в понеділок знаєш що було?
  • І що ж?
  • Вона прибрала в нашій кімнаті, поки я ходила на манікюр! Яке вона має право туди заходити?! Хто їй взагалі дозволяв? Вічно та стара пхне свого носа не в свої справи!

Віолета розійшлася не на жарт. Дівчина почервоніла від люті.

  • Ну, от що ти думаєш Марино? Я ж правду кажу? Вона не має права такого робити!

Марина мовчки мішала цукор в чашці. Дівчина слухала істерики подруги регулярно, але сказати правду не могла. Не те щоб вона її боялася. Просто не бачила сенсу щось говорити. Віолета занадто вперта. До того ж, бачить тільки свою правду.

  • Може поговориш з нею?
  • Та я говорила! І не раз! А вона знаєш що?

Марина важко видихнула.

  • Що ж?
  • Порадила посуд вимити!

Марина ледь стримала сміх.

  • Яке нахабство! Я дала життя її онукам, а вона поводиться зі мною, як з прислугою. От де б був її Олег, якби не я? Щоб з ним сталося? Йому дуже пощастило мати таку дружину, як я, а їй – невістку! Не цінує вона мене! А я все для сім’ї роблю!

Марині давно набридло слухати одне і те ж. Віолета не помічала стану подруги. Вона занадто захопилася розповіддю.

  • Якщо я в один момент сяду і складу руки, та сім’я розпадеться. Я тобі правду кажу!

Марина непомітно закотила очі до стелі.
Після зустрічі з подругою, Віолета прийшла додому в гарному настрої. Іноді корисно випускати пар. Свекруха сиділа на кухні. Вона накрила стіл для вечері.

  • Смачно пахне! – Віолета награно посміхнулася. – Ви така молодчинка. Стільки всього приготували.
  • Я, звісно ж, вдячна тобі за комплімент, але… – Жінка кинула на Віолету сумний погляд. – Чому ти не забрала дітей?
  • А звідки я повинна була їх забрати? – Здивувалася Віолета.
  • Від своєї мами, дочко. Ми ж домовлялися з тобою: я прибираю вдома, а ти – поїдеш за дітьми.

Віолета міцно стиснула зуби. Вона старалася мовчати. Не хотіла знову сваритися.

  • І де діти?
  • Ліда сама їх привезла. Краще скажи, де ти була весь цей час? Знову в кафе сиділа?
  • Я зайнята була. – Віолета схрестила руки на грудях.
  • І чим же? – Брови свекрухи скептично поповзли вгору.
  • Справами! – Гаркнула Віолета.

Дівчина хутко вибігла з кухні. Схопила телефон і давай подрузі писати:

«Марино, вона знову за своє! Я тільки поріг переступила, а вона одразу мізки полощить! Прямо допит влаштувала! Де я була? З ким? Вона, напевне, нафантазувала, що в мене є коханець! Точно сьогодні на мене пожаліється! Господи! Як вона мене дістала. Вічно пхне носа не в свої справи!»

КІНЕЦЬ.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩