Там же rрошей років на десять безбідноrо жuття! Ти що дійсно вuконала його nрохання? Пoxовaла всі йоrо rроші із нuм?

 

Якщо ви вагаєтесь чи читати цю історію, то мужу запевнити вас, що вона того варта.

Мій батько завжди був дуже скупим. Не зважаючи на те, що грошей у нас завжди було вдосталь, він продовжував тяжко і наполегливо працювати, щоб мати ще більше. І ці гроші він цінував більше за все на світі.

Коли він захворів, то покликав мене до себе і сказав:

  • Я скоро помру і у мене є до тебе одне прохання. Я хочу, щоб ти всім мої гроші поклала зі мною у труну, щоб на той світ я пішов із ними.

Він довго мене просив, тож зрештою у мене не залишилось іншого виходу, ніж погодитись.

Через пів року він помер. Ми влаштували йому достойні похорони. Зібралась уся його родина і найближчі друзі. Після завершення панахиди, я підійшла до могили і поклала туди усі його гроші, як і обіцяла.

Коли я вже йшла до машини, то мене наздогнала тітка, батькова сестра і запитала:

  • Ти що дійсно виконала його прохання? Поховала всі його гроші із ним?
  • Це була моя обіцянка. Він би не пробачив мені, якби я вчинила інакше.
  • Але тих грошей вистачило б, щоб добре жити з десяток років. Хіба ж це розумно?
  • Я вважаю, що так. Я взяла всі його статки, поклала на рахунок і виписала йому чек, який і лежить в труні. Він може скористатись ним у будь-який момент.

КІНЕЦЬ.