В мене є подруга, яка все життя жила чужим коштом нещодавно отримала керівну посаду, якої я добивалася кілька років. Даремно я її познайомила зі своїм начальником.

Тиждень тому до мене прибігла подруга та почала ревіти. Її покинув чоловік. Вона не знала що робити далі. Вона ніколи не працювала.

До заміжжя її забезпечували батьки, а потім цей святий обов’язок перейшов до чоловіка, чим він й займався останніх кілька років.

Та очевидно, що йому набридло утримувати не дружину, а супер модель. Адже вона нічого не робила у квартирі. Навіть не готувала. Все замовляли. Два рази на тиждень до них приходила прибиральниця. Очевидно, що чоловікові це набридло й він почав вимагати розлучення. Тут то моя подруга й прокинулася з солодкого сну. Потрібно було шукати засобів до існування. А вона нічого не робила.

Я вирішила їй допомогти та запросила до нашої компанії. Робота не важка.

Потрібно телефонувати клієнтам різних фірм та проводити аналітичну бесіду. Я не очікувала, що все так обернеться.

Вона й справді прийшла на наступний день до нашого офісу. В гарному костюмі, зачіскою. Наче бізнес-леді. Мало не ногою відчинила двері кабінету начальника. Вони довго там розмовляли й через хвилин сорок усміхнені пішли пити каву у ресторан навпроти.

Я була шокована коли наш начальник повернувся з моєю подругою та оголосив, що відтепер ми маємо нового керівника відділу. Посада, яку хотіла отримати я. «Видно вона гарно вміє  працювати» – сказала моя колега. «Напевно стільки “лапші” йому на вуха навісила» – підтримала її я.

Ось так з того часу я почала працювати під керівництвом подруги. Я стільки років віддала цій роботі та хотіла отримати підвищення, а сама все зруйнувала коли запросила її до нас. Як їй тільки вдалося без жодного досвіду отримати посаду.

В нас навіть стажистів не беруть без попереднього місця роботи. А тут одразу керівник відділу.

Та ще й з шефом кожного дня ходить пити каву. Краще б я тримала язик за зубами й співчувала їй без порад. Допомагай після цього людям.

КІНЕЦЬ.