Світлана готувалася до приходу чоловіка.

Квартира блищала, подарунок був упакований, романтична вечеря майже готова, а самій Світлані залишилося лише одягнути гарну, святкову сукню.

Сьогодні у них із чоловіком була річниця весілля, а, за традицією, що склалася, цей день вони завжди проводили тільки вдвох…

До приходу Вадима залишалася ще приблизно година, тому Світлана сильно не поспішала, тим більше, що все було майже готове.

Наспівуючи веселий мотив популярної пісеньки, вона пішла в кухню для того, щоб перевірити курочку, яка запікалася в духовці.

Переконавшись, що зі стравою все чудово, Світлана розслабилася в передчутті чудового вечора в компанії з коханим чоловіком.

Світлана та Вадим одружилися 5 років тому. На той момент йому було 35 років, а Світлані 30.

Вадим, на момент їхнього знайомства, був розлучений, а от Світлана заміжня ніколи не була. Саме Вадим виявився тим, за кого Світлані захотілося вийти заміж.

Взагалі шанувальників у жінки було хоч відбавляй. Були й ті, хто пропонував їй заміжжя, але Світлана завжди відмовлялася.

Вся справа була в тому, що ті, хто пропонував їй вийти заміж, хотіли повноцінну сім’ю, тобто сім’ю, де будуть діти. Світлана ж дітей не хотіла.

Зовсім!

Вона абсолютно не уявляла себе у ролі мами. Памперси, пелюшки, повзунки… Світлана могла перераховувати цей список до нескінченності…

Ні, все це було зовсім не для неї, тому і чоловіка вона шукала такого, який дотримувався б її погляду на життя.

Вадим був саме таким чоловіком.

Вони зі Світланою повністю доповнювали один одного. Були немов одне ціле!

Так як вони обоє мали хорошу роботу, то й достаток у сім’ї був зовсім непоганий.

Принаймні, їм чудово вдавалося купувати те, що їм хочеться і їздити у відпустку, не замислюючись про те, на що потім жити далі.

Загалом у сім’ї Світлани та Вадима все було більш ніж чудово і міняти вони нічого не збиралися.

Якраз сьогодні Світлана хотіла запропонувати Вадиму, цього разу, з’їздити у відпустку до якоїсь екзотичної країни. Світлані дуже хотілося нових відчуттів, адреналіну, чогось незвичайного…

Дзвінок у двері застав її зненацька.

До приходу Вадима залишалося ще приблизно сорок хвилин, а нікого іншого цього вечора Світлана не чекала, тому і була дуже здивована несподіваному візитерові.

Однак, коли Світлана відчинила двері, то її подиву не було межі.

За дверима стояв Вадим, а поряд із ним двоє хлопчиків…

Дивлячись на цю картину, Світлана здивовано запитала

– Це хто?

– Діти, – буркнув чоловік і зайшов у квартиру. Діти, звичайно, зайшли разом з ним.

Світлана все ще, не могла прийти в себе і зараз же зажадала у чоловіка все їй пояснити.

Вадим попросив трохи зачекати.

Він відвів дітей у гостьову кімнату і засунув їм у руки планшет, потім Вадим взяв здивовану дружину за руку і повів її до кухні.

– Світлано, пам’ятаєш я тобі розповідав про Марію?

Світлана кивнула.

Вадим справді кілька разів казав їй про свою молодшу сестру. Та була, так би мовити, не дуже хорошої поведінки. Була Марія на чотири роки молодша за Вадима, але це не завадило їй вийти заміж 5 або 6 разів і, до всього іншого, мати двох дітей.

Зараз Михайлику та Денису, дітям Марії, було по 8 років.

Хлопчаки були близнюками і відрізнити їх один від одного було дуже проблематично для людини, яка з ними ніколи не спілкувалася.

До речі, Світлана була саме такою людиною.

Марію та її дітей вона ніколи не бачила.

Ті жили в іншому місті і в гості до родичів ніколи не приїжджали, та й сам Вадим до зустрічі із сестрою та племінниками не прагнув.

Вся справа була в тому, що вони з сестрою давно не спілкувалися. Сімейна сварка, а ще Вадим не підтримував спосіб життя Марії.

Так ось, як розповів Світлані чоловік, ця сама Марія знову зібралася заміж. Тепер уже за іноземця. Тільки ось була в її заміжжі одна проблема. Новому чоловікові Марії її діти були зовсім не потрібні…

Втім, Марія нареченого не дуже й умовляла. Вирішила, що поговорить з ним якось потім, а зараз вона знайшла найоптимальніший вихід зі становища.

Вона просто зібрала дітей і привезла їх до батьків, а оскільки ті були люди не молоді і з двома хлопчиками явно б не впоралися, то Вадиму нічого не залишалося як забрати дітей до себе.

Поки Вадим розповідав усе це, Світлана сиділа мовчки і тільки потім, коли чоловік замовк, спитала.

– Надовго?

– Що надовго?

– Надовго вони у нас?

Вадим знизав плечима.

– Не знаю, Світлано. Марія зовсім скоро летить до свого… Ну цього… Коли повернеться назад і чи повернеться взагалі, ніхто не знає.

Світлана закрила обличчя руками.

– Ну як же так, Вадим? Ти ж мені казав, що діти не твоє! А тепер що виходить?

Вадим важко зітхнув.

– А що я мав зробити, Світлана? Віддати дітей до дитбудинку? Залишити у батьків? Що?

Світлана схопилася і туди-сюди заходила по кухні.

– Я не знаю, Вадиме! Не знаю! Ну, нехай вони живуть у твоїх батьків, а ми… Ми даватимемо їм гроші на няню для цих дітей!

Несподівано погляд Вадима став ображеним.

– Няня? Яку няню, Світлано? Вона не зможе жити у батьків цілодобово! Тому турбота про онуків все одно лежатиме на батьках! А ти ж чудово знаєш, що батько нездужає! Він навіть ще не повністю оговтався! Тобто мамі доведеться доглядати вже трьох! А вона теж не молода, знаєш! І ось ще, що, Світлана. Батьки не відмовлялися від хлопчиків і не передавали їх на мене! Це лише моє рішення! Чуєш? Тільки моє!

Світлана з подивом подивилася на чоловіка.

Вона ще ніколи не бачила чоловіка таким, але й не збиралася відмовлятися від своїх принципів.

Вона глянула на чоловіка і мовчки вийшла з кухні.

Цього ж вечора, Світлана пішла з дому.

Пішла до своєї квартири…

Коли вони з Вадимом одружилися, Світлана переїхала до нього, тому що його квартира була більшою і комфортнішою. Проте, Світлана мала своє житло. Невелику квартирку, яка знаходилася зовсім недалеко від того місця, де вони жили з Вадимом.

Весь цей час квартира була порожня.

Світлана кілька разів пробувала її здавати, але їй весь час не щастило з квартирантами. Зрештою, робити це вона більше не стала. Вони з Вадимом хотіли її продати, але якось було не до того.

Зараз Світлана, як ніколи, була цьому рада.

Речей вона взяла трохи вирішивши, що повернеться за рештою пізніше.

Вадим дружину не тримав, він знав, що це марно. Такий у Світлани був характер, якщо щось вирішила, то обов’язково це виконає…

У своїй квартирі, Світлана чомусь почувала себе не затишно, хоча раніше їй тут було цілком комфортно. Всю ніч вона просто лежала на ліжку і плакала, а вранці зателефонувала на роботу і попросила відгул, пославшись на те, що занедужала.

Весь наступний день, Світлана наводила лад у квартирі, їй просто потрібно було якось відволіктися.

Вадим, за цей час, не подзвонив жодного разу, лише надіслав повідомлення з вибаченнями за те, що привів дітей до них без її згоди. Він виправдовую себе тим, що сам дізнався про все того ж дня і не мав часу поговорити з дружиною.

Світлана повідомлення прочитала, але нічого чоловікові не відповіла. Образа на нього була ще надто свіжа.

Через тиждень, після того як Світлана пішла з дому, їй знадобився якийсь одяг і вона вирішила йти до Вадима.

Пішла туди Світлана в обідню перерву знаючи про те, що Вадим завжди обідає в кафе поряд з офісом, а це означало, що зараз у квартирі нікого немає.

Дітей Вадим, швидше за все, вже влаштував до школи і зараз вони мали перебувати на заняттях.

Двері Світлана відчинили своїм ключем і одразу зрозуміли, що в квартирі щось не так. Відчувався запах диму.

Світлана одразу кинула сумку і просто у взутті побігла на кухню.

Там панував повний безлад, а з духовки йшов дим.

Світлана тут же вимкнула її, відчинила вікно, а потім обережно зазирнула в духовку.

На деку лежало щось дивне. Світлана витягла його з духовки і поставила в раковину. Включила витяжку, а потім раптом зрозуміла, що у квартирі хтось є.

Вона пройшла до кімнати і побачила Михайлика та Дениса.

Хлопчики тулилися один до одного і були дуже схвильовані. Нічого не розуміючи, Світлана запитала у дітей.

– Ви, що самі?

Хлопчики в унісон кивнули головами.

– А де дядько Вадим? Ну чи ваша няня, чи ще хтось.

– А ми самі, – сказав Михайлик, – з нами сиділа бабуся, але їй подзвонив дідусь. Потім бабуся одразу зібралася і пішла, а нас попросила побути самих. Дядько Вадим на роботі, а няньки у нас немає.

Світлана зітхнула.

– Так! А на кухні що сталося? Бабуся забула духовку вимкнути?

Хлопчики знову в унісон похитали головами, але цього разу Михайлик відповів.

– Ні. Це ми. Бабуся кашу зварила манну, а ми її не любимо. Ось і вирішили посмажити курочку, ну таку, як була тоді коли ми приїхали. Поставити,поставили, але трохи про неї забули. Це добре, що ви вчасно прийшли, бо напевно б сталася біда!

У Світлани від слів хлопчика перехопило подих.

– О Господи, та навіщо ж ви взагалі до духовки лізли? Ну зробили б бутерброди, чи що!

Хлопці знову синхронно закивали головами.

– Ні, бутерброди ми вже їсти не можемо. Дядько Вадим тільки їх і готує.

Світлана знову зітхнула.

– А школа, що? У школу вас влаштували?

– Поки що ні, але бабуся сказала, що дядько Вадим уже майже розібрався із цією справою.

– Ясно. Добре. Ходімо в кухню, усуватимемо сліди вашого обіду, а заразом я вам щось приготую. Нормальне.

За годину кухня знову блищала, а хлопці сиділи за столом і навертали картопляне пюре з сосисками. Це було те, що Світлана змогла приготувати з наявних продуктів.

Поки Михайло і Денис їли, Світлана трохи з ними поговорила і зрозуміла, що хлопчики зовсім непогані, просто якісь самотні. Недолюблені.

Коли діти поїли, Світлана відправила їх до кімнати, а сама набрала номер чоловіка.

Вадим відразу ж взяв слухавку.

Світлана окреслила йому ситуацію і пообіцяла, що побуде з дітьми до того моменту, поки він не прийде з роботи, тим більше, що їй так і так довелося відпроситися з роботи, оскільки залишати дітей одних вона не могла, а свекруха, як виявилося, була в палаті біля чоловіка, бо свекру знову стало зле.

За той час поки Світлана був а з дітьми вони навіть встигли потоваришувати, а як тільки Вадим прийшов додому, Світлана майже відразу пішла.

Вона навіть майже не поговорила з Вадимом, лише спитала його про школу для хлопчиків і про няню.

Вадим сказав, що зі школою все вирішиться найближчим часом, а от хорошу няню знайти не так уже й просто.

Вдома Світлана постійно думала про хлопчиків. Їй було дуже шкода, адже виходило так, що вони нікому не потрібні.

Світлана зателефонувала подрузі Олені і розповіла їй все як є. Та вислухала, а потім винесла вердикт

– Світлано, у тобі прокинувся материнський інстинкт!

Світлана посміхнулася.

– Який інстинкт? Не говори нісенітниці!

– А я й не говорю! Материнський інстинкт він знаєш який? Він сильніший за все на світі! Так що думай, Світлано! А хлопців справді шкода…

Після цієї розмови Світлана ще більше задумалася. Вона розуміла, що Вадим не впорається з дітьми, а його батьки тим більше і тоді Світлана вирішила, що треба допомогти чоловікові. Адже як не крути, вона його так само любила, а діти… Діти вони і є діти.

Наступного ранку Світлана поїхала на роботу і написала заяву на відпустку за свій рахунок.

Потім вона заїхала в магазин і купила продуктів. Після цього Світлана поїхала до Вадима.

Діти знову були вдома, але тепер під наглядом бабусі, яка була, схвильована, через чоловіка.

Світлана відпустила свекруху, за що та була їй щиро вдячна, приготувала повноцінний обід, прибрала у квартирі, причому хлопчики їй активно допомагали, а потім вони всі разом вирушили гуляти.

Увечері, коли Вадим прийшов із роботи, вони поговорили і вона знову вирушила до себе в квартиру, але тепер тільки за тим, щоб забрати найпотрібніше.

Світлана повернулася додому.

Тепер вона майже весь час провела з хлопчиками. Незабаром вирішилося питання зі школою і додатковими гуртками.

Вадим, тим часом, вирішував питання з Марією. Та дала братові повний карт-бланш щодо синів і додала, що повертатися поки не збирається, бо знайшла кохання всього свого життя.

Вадим на це лише посміхнувся. Бо добре знав свою сестру.

Минуло два роки.

Михайлик і Денис так само жили з Вадимом і Світланою. Тільки тепер ті не уявляли без них життя. Втім, хлопчики любили їх не менше.

Марія більше не з’являлася. Дзвонила вона теж дуже рідко, проте виявилося, що її дзвінків ніхто не чекає.

Спочатку, це дуже дивувало Світлану, адже для дітей вона все ж таки була матір’ю.

Вона поговорила про це з Вадимом, і він розповів їй, що діти практично не перебували з Марією.

За ними постійно доглядала сусідка, якій Марія приплачувала.

До речі, саме по цій сусідці діти спочатку дуже сумували, навіть більше ніж по матері.

Загалом все складалося добре, а незабаром Світлана дізналася, що вагітна.

Спочатку вона захвилювалася, а потім вирішила, що обов’язково народжуватиме. Вадим та хлопчики були дуже раді цій новині і тепер оберігали Світлану від будь-яких переживань.

Тепер сім’я мала одну проблему.

Дуже вже їм усім хотілося дівчинку, але все ж таки дружно вирішили, що і хлопчик буде всім тільки в радість.

Однак, зовсім скоро ця проблема вирішилася сама собою.

Після УЗД Світлана повідомила, що у неї будуть двійнята, чим неймовірно втішила всю свою сім’ю.

Сама Світлана не дуже-то і здивувалася тому, що останнім часом її життя було сповнене сюрпризів.

Приємних, добрих подарунків, які їй піднесла сама доля, але найбільшим подарунком Світлана все ж таки вважала той самий, всіма відомий, материнський інстинкт.

КІНЕЦЬ.