Сусіди баби Олени, Петро з Ольгою, продавали свій будинок. Чоловік з дружиною розлучилися, а тепер ділили майно. Хату вже приглядали покупці, але мало кому вона подобалася. Похилений паркан, занедбаний город, старий сад. Ґанок теж треба було ремонтувати. – Слухай, Петре! – раптом гукнула Ольга колишнього вже чоловіка. – Ми ж усе майно нібито поділили… А що ж оцим мешканцем робити? – вона вказала рукою кудись в дальній кінець двору. Петро задумливо пригладив вуса і не знав, що й відповісти

 

Сусіди баби Олени Петро з Ольгою, продавали свій будинок. Чоловік з дружиною розлучилися, а тепер ділили майно і розʼїжджалися.

Хату вже приглядали покупці, але мало кому вона подобалася.

Похилений паркан, занедбаний город, старий сад. Ґанок потрібно було ремонтувати та й самі кімнати в хатині.

На подвір’ї сидів старий песик Рекс, який і не підозрював про свою подальшу долю.

-Слухай, Петре! – раптом гукнула Ольга колишнього вже чоловіка. – Все ж ми майно ніби як поділили… А що ж з оцим мешканцем робити? – вона вказала рукою кудись в дальній кінець двору. – Треба б нам пса прилаштувати.

Петро задумливо пригладив вуса і не знав, що й відповісти.

-Та кому він потрібний? – нарешті сказав чоловік. – Безпородний та ще й старий…

-Говорила я тобі, не заводь, а ти привів його з роботи. От і прилаштовуй сам, а мені його теж у місто нема куди брати. Там своїх у батьків ціла зграя.

-А мені він і поготів не потрібен. Йому не прижитися на новому місці. Він тут прожив своє життя, тут і залишиться. Якось уже буде…

Вони замовкли. А незабаром роз’їхалися по своїм новим місцям проживання. За будинком і собачкою доглядала їхня літня сусідка – баба Олена.

-Ех, Рекс, Рекс, бідолаха. Ніколи вони тебе не любили. А тепер і зовсім покинули. І будинок продати не можуть. А на носі зима… Що робити?

Рекс дивився сумними очима на бабу Олену і озирався на хвіртку. Але господарі не поверталися.

-Ні, не можу я цього більше бачити, – вирішила баба Олена одного разу.

Вона повела песика до себе у двір.

Жила жінка сама. Але подвір’я, сад, городик були в неї завжди в порядку – на допомогу часто приїжджали дочка із зятем з міста.

-Проходь, Рекс, – ось твоє місце проживання. – Всі ваші переїхали, а ти чим гірший? Щоправда, будки в мене поки що немає, але ти спатимеш під навісом у дворі.

Рекс, здавалося, все розумів. Він обійшов увесь двір, пройшовся уздовж паркану і ліг під навіс, поглядаючи на поодиноких перехожих. Вулиця була на околиці села.

Баба Олена сміялася:

-Тут тільки свої ходять, ти ж знаєш. Втікати від мене не треба. Свою будку ти і звідси носом почуєш. Поруч все…

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩