Світлана, в своїй кімнаті, складала одяг у шафі. Жінка почула, як у коридорі хтось галасує – то була свекруха, яка приїхала до них у гості. Раптом у кімнату Світлани постукали. – Можна? – спитала за зачиненими дверима Ніна Василівна. – Так, заходьте, – гукнула невістка. Свекруха зайшла і мовчки дивилася на Світлану. – Що ви хотіли? – запитала вона. Ніна Василівна підідійшла ближче і тихо сказала: – Йди геть з цього дому! Світлана здивовано дивилася на свекруху, нічого не розуміючи

 

– Сину, зроби з нею щось! – вигукувала в слухавку Ніна Василівна. – Я не можу з нею жити!

– Мамо, ну що у вас знову? – слабким голосом спитав Володимир. Він вже тиждень, як зліг, і зараз лежав у палаті, а дружина з матір’ю ніяк не могли ужитися.

– Сину, та вистави ти її з дому, вона твою матір не поважає! – командувала Ніна Василівна. – Дзвони їй прямо зараз і скажи, нехай йде на всі чотири боки!

– Мамо, Світлана у своїй квартирі, – нагадав Володимир матері. Сил розмовляти в нього не було і йому хотілося якнайшвидше закінчити цю розмову. – Мамо, я не можу більше говорити.

– Егоїст! Тобі неважливо, як тут матері живеться! – гукала вона в слухавку, але Володимир уже відключив телефон.

– Ростиш цих дітей, ночами не спиш, відмовляєш собі у всьому, а вони виростають невдячними! – голосила на весь будинок Ніна Василівна. – Вже й напевне, мрієте, щоб я скоріше пішла на той світ!

Світлана закрилася в кімнаті не в змозі більше слухати свекруху. Після того, як Володимир занедужав і його поклали в палату, свекруха відразу приїхала з села, щоб частіше відвідувати сина. Незважаючи на те, що стосунки з невісткою завжди були напружені, це не зупинило її. Вона вважала, що це Світлана його довела, бо погано його доглядала. І взагалі, на думку свекрухи, Світлана навмисне робить все, щоб звести Володю на той світ.

– Пішла геть із дому! – гукала перед зачиненими дверима Ніна Василівна. – Я зараз дільничого викличу!

– Бабусю, чого галасуєш? – визирнув зі своєї кімнати Іван, онук Ніни Василівни.

– Іване, онуче, – жалібно заговорила вона, – мама твоя мене на той світ, звести хоче. Вона твого тата довела і тепер мене хоче. А потім і тебе!

– Бабусю, годі вже! – Зітхнув Іван. Йому вже набридли бабусині сварки. – Ніхто тата не доводив, і тебе ніхто. Тобі б вгамувати трохи свою фантазію.

– Це тебе мама так навчила з бабусею розмовляти? – переключилася на онука Ніна Василівна.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩