Кілька років тому я зробила велику помилку, повелася підло і некрасиво. Інакше не описати. Хоча мій внутрішній голос досі каже, що це було кохання і мені просто не дали бути з тією людиною.

Це був дуже важкий час для мене, коли обравши одну людину, я втратила всіх. Але обставини склалися так, що ми розлучилися. І весь цей час, поки я жила з цією людиною і взагалі дізнавшись про нього, сестра відвернулася від мене, звинувативши мене в порочності.

Вона сказала, що більше не хоче мати сестру, яка зганьбила її. Ми й так із нею не мали тісного зв’язку, а потім взагалі перестали спілкуватися. Я змирилася з цим і почала жити далі.

А вона в свою чергу щодня дзвонила мамі, дізнавалася як я і що зі мною, а потім розповідала, які плітки та чутки йдуть про мене.

Казала, що я зганьбила всіх. Після кожної розмови з нею мамі ставало погано, і вона теж починала звинувачувати мене. Але справа не в цьому, а в тому, що сестра, яка звинувачувала мене, не спілкувалася зі мною, налаштувала решту рідних проти мене, ще й розпускала чутки та видавала рідним усе, що мама розповіла їй про мене.

Сестра була в курсі всього, що відбувалося в моєму житті. Вона не спілкувалася зі мною 2 роки. І тільки після того, як я розлучилася з тим чоловіком і вийшла заміж за іншого, вона почала намагатися зблизитися зі мною.

Перший час я була проти спілкування з нею. Але мені стало шкода маму, вона дуже хотіла, щоби ми помирилися. І я погодилась.

Ось тепер ми з нею спілкуємося, але душа не лежить, я не можу з нею поговорити до душі, розповісти як рідній людині про свої проблеми, ділитися секретами, бо не довіряю. І раз тоді я була порочною, то тепер що змінилося?

Адже що зроблено, те зроблено. Якщо час минув, це ж не означає, що я не робила того вчинку. Виходить, що в біді сестра покинула мене, а коли в мене все гаразд, з’явилася.

Дуже хочу почути ваші поради, як бути? Мені дуже потрібна ваша порада та погляд з боку.

КІНЕЦЬ.