Олександр вибрав собі в дружини дівчину, у якої вже було двоє дітей від попереднього шлюбу. Як би батьки хлопця не намагалися відрадити його від такого «безвідповідального», як вони говорили, кроку, Саша ніяк не піддавався. Хлопцеві здавалося, що він любить не тільки Аніту, але і її двох хлопчаків, хоч і вони не були знайомі.

Зрештою, молоді одружилися. Відразу після весілля почалося найнеприємніше; Саша зрозумів, що йому не бути першою людиною в житті дружини.

Весь свій час Аніта проводила з дітьми. Вона практично не спілкувалася з чоловіком, адже була зайнята своїми хлопцями. Кілька разів дівчина залишила дітей з батьком, і тоді Сашко ставав її центром землі. Саме тому хлопець і задумався, а чи не було б краще, якщо б хлопчики пішли до батька назовсім?!

Про свої переживання Саша поділився з хорошим другом. — Ти про що взагалі? Аніта у тебе хороша мама. Коли у вас буде спільна дитина, ти зрозумієш, що вона відчуває, а поки постарайся подружитися з пацанами, тоді і стане легше.

Саша вирішив послухати пораду друга, попросив Аніту влаштувати йому з хлопчиками більше спільних занять. Тоді ті почали щодня вчотирьох ходити на прогулянку, грати в настільні ігри, дивитися кіно разом. Хлопчики швидко прийняли Сашу, а він незабаром зрозумів, що вже сам з нетерпінням чекає кінця своєї зміни на роботі, щоб скоріше почитати з хлопцями книгу.

Нещодавно за сніданком Аніта повідомила, що скоро в їхній родині буде поповнення. Щастю її чоловіків не було меж.

КІНЕЦЬ.