Ми з моєю дівчиною знайомі рік, і цей рік ми живемо разом. До мене в неї був шлюб та двоє дітей. Колишній чоловік не допомагав, він іноземець. Вона вирішила відвезти дітей до нього, тому що там дітям буде набагато безпечніше і краще, плюс до всього вона втомилася сама їх тягнути.

Між нами різниця у 5 років. На момент знайомства у мене були гроші, на які ми не витягли б навіть себе. Ми поїхали на заробітки, хапнули від життя дуже багато проблем. Вона полетіла додому, я за місяць слідом за нею.

Місяць розлуки був важким. Її сім’я дуже злилася на неї через рішення віддати дітей на виховання батькові, тому спілкування з сім’єю у неї не було. Нещодавно у неї налагодилися стосунки із сім’єю, ми збираємося у свята, та й просто пообідати.

Її сім’ї стало надто багато в нашому сімейному житті, а мене сприймає лише тоді, коли їй потрібно сплатити покупки або вирішити якусь проблему, тоді вона стає ідеальною жінкою.

Але як тільки від мене нічого не потрібно, вона може сидіти у телефоні, спілкуватися по 5 разів на день зі своєю матір’ю. Я начебто відходжу на другий план.

Два тижні тому мати запропонувала їй полетіти до дітей із наступним переїздом на ПМП. Це запропонували і мені, але я відмовився, а моя дівчина спалахнула цією ідеєю.

Я намагаюся думати наперед, щоб не залишитися в одних шкарпетках, тому намагаюся продумувати кожен крок. Вона обурювалася і ображалася, але потім зрозуміла і вони полетіли.

Зараз знаходяться там, каже, що нудьгує, важко без мене, а за фактом спілкування сухе, коротке, навіть якесь нервове. Ми домовлялися, що це все буде не більше тижня, а тепер все переростає в місяць, а я просто втомився від цих розлук і поділу моєї дівчини з усіма.

З’явився страх і просто не виходить із голови те, що вона там залишиться. Можливо, я сильно перебільшую, але боюся її втратити, оскільки покохав її дуже сильно. Ця нав’язлива думка не дає мені жити спокійно. Допоможіть порадою, будь ласка.

КІНЕЦЬ.