Одного разу до мене прибігла подруга в сльо зах, Катька. Я була дуже здивована, адже Катя жила щасливим сімейним життям, від неї ми ніколи не чули скарг. Вона, звісно, не nлакала, та її очі були мокрому місці. Я зварила нам каву, поставила на стіл свіжоспечений пиріг з абрикосовим джемом.

— Ну, розказуй, що сталося? – питаю я. — Знову до нас брат чоловіка приїхав, — почала подруга, — нам уже нема чого їсти вдома. Готую щось — відразу зникає, іноді і шматочок чоловікові не дістається. Зрозумій, я гостинна людина, але, блін, не можна стільки їсти. У нас уже rрошей на їжу не лишається. Далі подруга розповіла історію для порівняння з її історією:

“У нас були родичі, які жили у місті, де ми з чоловіком наглядали собі квартиру – робили у ній ремонт. Раз на два тижні ми їхали до них на кілька днів. Точніше, у них ми залишалися практично на ніч, а вдень ми ходили у своїх справах. Якось ми з чоловіком прихопили з собою 3 пачки пельменів – ми знали, що у них є діти, їм теж треба поїсти, до того ж ми того дня планували приїхати до них раніше, ніж звичайно, а не вечеряти в кафе і тільки потім їхати до них. .

Всю дорогу до них додому дивилися на ці пельмені. Слини так і текли… ми були голодні, як собаки. Господиня подякувала за гостинці дітям та за пельмішки, але кинула останні в холодильник, мовляв, у неї вже все було готове до вечері. Тепер увага!

На вечерю у нас була сосиска та кілька макаронин. Чи не сосиски, а сосиска. Господиня поклала нам по 1 сосиску і, прибравши каструлю зі столу, сказала: — Ви ж тільки 1 будете? Тут було не варіант сказати, що ні, ми будемо всю каструлю. Так голодними ми й лягли спати. А вранці на нас чекав не менш цікавий сніданок: один хлібець і один слайс ковбаси – обидва прозорі, як аркуші паперу. Ми з чоловіком після цього сніданку переодяглися і швидко вийшли «у справах» — в кафе.

Там ми нарешті нормально поїли. Справа в тому, що ці родичі дуже забезпечені, не можна все віднести до rрошей і нестабільного фі нансового стану. Тут подрузі зателефонував чоловік: — Так, у подруги я… та посkаржилася. Я хоч би тут можу спокійно пообідати… це у тебе в животі так бурчить чи ти на вулиці? І сміх і гріх! Подруга повернулася до себе. Ми тоді сміялися над її становищем, але цей брат чоловіка досі живе в них.

Джерело