Прийшла свекруха з дочкою моєї золовки, віддала nакет, і сказала, що сьогодні я маю доглянути Катеньку

Вже кілька днів мій дворічний син вере дує, нормально не спить і мені спати не дає. Чоловіка ночами не турбувала, йому з ранку на роботу, а мені, можливо, вдень вдасться годинку іншу прикорнути. Але і вдень малюк не давав мені спати.

У понеділок, з самого ранку, Толя навіть на роботу не встиг виїхати, до нас прийшла свекруха з онукою, дочкою моєї золовки. Я дуже здивувалася, а свекруха мені сунула пакет і каже: – Це їжа для Катеньки, а тут памперси, – і показує другий пакет.

— Навіщо? –я розумію, що нічого не розумію. –Як це навіщо? — у свою чергу дивується свекруха. — Моя Танюша з сьогоднішнього дня виходить на роботу. А ти так чи інакше вдома сидиш, от і за Катенькою подивишся. — А це хто так вирішив? — уточнюю я. — Ну, так ми з Танюшею і вирішили.

— А моєю думкою поцікавитися не спромоглися?! Викручуйтесь, як хочете, а мені з моїм одним турбот повний рот. Я вже другу добу не сплю, а ви вирішили мені ще навантаження збільшити? Не буду я з Катенькою сидіти… — Мам, ну ти справді вразила так вразила. Сама порадилася, сама вирішила.

А Таня яким місцем думала, коли виходила працювати? Давай я тебе з дівчинкою відвезу, куди скажеш, підтримав мене чоловік. — Ну хоча б тільки сьогодні, — почала просити свекруху. — Ні, мамо, — перервав її чоловік. — Ні сьогодні, ні завтра, ніколи сидіти з племінницею не буде моя дружина.

Збирайся, я вас відвезу. Каваз мій чоловік, підштовхуючи матір до виходу… Про що вони говорили, коли їхали в машині, хто буде сидіти із дитиною? Я не знаю. Але свекруха напевно обра зилася. Вже котрий день не дзвонить, не цікавиться ні нами, ні онуком.

КІНЕЦЬ