Я стояла біля вікна й чекала поки закипить чайник. У дворі на дитячому майданчику бігало багато дітлахів. Стараннями якогось місцевого благодійника в них з’явилися гойдалки.

Тож мами з найближчих будинків почали приходити до нас.

На одній лавці сиділа молода мама. Я одразу її помітила, тому що вона була одягнена у хутряній накидці. Схоже, що для неї вихід з дитиною на ігровий майданчик був схожим на подіум.

Вона теревенила зі своєю подругою. Кілька разів до неї підбігав енергійний малюк.

Раптом я побачила, як він та ще кілька дітлахів почали бігти в сторону дороги. В цей час у двір заїжджав якийсь скажений таксист. Діти бігли прямо йому під колеса, а він схоже їх не помічав та не зупинявся. Тут весь двір наповнився собачим гавкотом.

Старенька собака, яка вже понад десять років жила у підвалі та годувалася у стареньких бабусь раптом почала кидатися на дітей.

Вони почали плакати та тікати до своїх мам. А ті не зрозумівши що сталося накинулися на неї.

Якби вони знали, що ця нещасна собака врятувала їхніх дітей, то напевно б купили їй найкращої собачої їжі.

Та де там. За свої старання вона ще й ледь не отримала на горіхи від горе-мам.

КІНЕЦЬ.