«Чому вона так йому nосміхається?» – я дивився на свою нову дружuну та сuна від першоrо шлюбу й відrаняв від себе думки, що вони мені 3p _aджують

 

У сорок два, я став вдівцем. Можливо хтось почне мене засуджувати, але менше ніж через пів року я одружився знову. Вікторія була набагато молодша від мене. Кілька років вона працювала в мене секретаркою і якось так сталося, що з часом у нас закрутився роман.

Я пишався тим, що у свої роки зміг закохати у себе двадцяти трьох річну дівчину.

Родичі моєї покійної дружини мене засудили. Та я не зважав на їх думку. Яка мені різниця, що вони думають. Я ніколи не любив їхню доньку. Була лише повага один до одного.

А одружилися, лише тому, що вона завагітніла Навіть на свята терпів тільки з поваги. Мене більше хвилювало як новину про моє одруження прийме мій син.

Йому нещодавно виповнилося двадцять. Зараз він навчається в університеті. Такі зміни у нашому сімейному житті не можуть не вплинути на нього.

До того ж моя нова обраниця лише на кілька років старша за нього.

Як я й очікував спочатку син був приголомшений. Я все йому розповів кілька тижнів тому, коли він приїхав з навчання на зимові канікули. Він навіть не міг спокійно дивитися на Вікторію.

Називав її «ця» та не втрачав нагоди нагадати їй про нашу різницю у віці.

 «Колись ти мене зрозумієш. Зараз ти ще молодий. Я прожив більше й на різні речі тепер дивлюся інакше ніж у твоєму віці» – намагався я його заспокоїти. Але він ніяк не міг звикнути.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩