Подруга покликала Світлану на своє весілля. Та не хотіла піти через свої комплекси, але все ж таки пішла і там знайшла свою долю

 

Світлана особливою красою не виділялася. Вона була дуже високою, трохи повною і здавалася більшою і вищою за всіх місцевих хлопців. Вона була сильною, робила всю чоловічу роботу.

І дрова рубала, і воду з криниці носила. Усі думали, що заміж вона не вийде. Не було для неї відповідної пари у всьому селі. Та ще й життя у неї було дуже важким.

Коли не стало батька, вся робота лишилася на ній. А на фермі було вісімнадцять корів, яких вона годувала, мила та доїла. А це було дуже важко. Вона працювала з самого ранку до пізньої ночі.

А восени та навесні працювала також на полі. Її однолітки вже заводили хлопців, а вона все працювала та працювала. Часу на це в неї не було.

Заміж виходила її односелька та запросила всіх на весілля. Вона не хотіла йти туди, але мама наполягла. Адже вона цілими днями працювала, треба було трохи відпочити від повсякденної праці.

Вона погодилася і не пошкодувала про це. Весілля їй дуже сподобалося. Вона не танцювала на весіллі, але музика їй дуже подобалася. І музиканти були дуже яскравими та веселими.

Додому вона повернулася весела та під великим враженням. За кілька днів до них у двері постукали. Виявилося, що це один із музикантів прийшов до Світлани свататися . Світлана не розуміла, що відбувається. А мама шепотіла їй на вушко, щоб вона погоджувалася.

Хлопець був худорлявим, нижчим на зріст, ніж вона, але вона розуміла, що не надто багато хлопців за нею бігають і вибір у неї невеликий. Але за першого зустрічного теж не хотіла виходити заміж.

Але Іван здався їй дуже добрим, і вона прийняла пропозицію. Незабаром молодята зіграли весілля. Іван мав золоті руки, він усе зробив по дому. І ремонтував, і будував. Сусіди навіть їм заздрили. Їхній парі вічно придумували всякі прізвиська і обзивали, але вони не звертали на це уваги. Жили щасливо багато років.

А зараз відзначають уже діамантове весілля. До них приїхали діти та онуки. Світлана зізналася, що через всі ці прізвиська їй було не по собі, вона насправді ображалася і навіть плакала, але тепер знає точно, що кращого чоловіка, ніж Іван, вона не знайшла б. Їй дуже пощастило з ним.

КІНЕЦЬ.