По дорозі побачив самотню жінку і вирішив nідвести її. Але як потім виявилося, це була незовсім хороша ідея

 

— Люба, ти скоро закінчиш свої справи? — Через годину десь. — Мені заїхати по дорозі в супермаркет? — Так, вихідні скоро, зайди, щоб потім не виїжджати зайвий раз, дороrий. Мені часто доводилося самому робити покуnки. Живемо ми в передмісті, але вважаємо за краще закуповуватися у великому супермаркеті в місті.

Там все свіже і різноманітне. Дружина займає високу посаду, їй часто ніколи. Ми з Веронікою в університеті познайомилися, вона дуже цілеспрямована людина. Вона виросла в неблагополучній сім’ї.

Її ростила мати одна, і у них часто не бувало грошей. З самого дитинства Віра привчена до праці. Її мама працювала, а Віра з десяти років вела господарство. Вона чудово готує. Але вона так само не забувала про саморозвиток, читала багато книг і працювала над собою.

Саме це її прагнення витягнуло її на вершину кар’єрних сходів. Я своєю дружиною пишаюся. На жа ль, ще до нашого знайомства її мами не стало. Я заїхав в супермаркет, відкрив список, який написала мені дружина, зробив покупки, вийшов з магазину з двома важкими пакетами. Година майже минув, тому я завів машину і попрямував до офісу дружини. Їду я, з одного боку поле, а з іншого лісопосадка.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩