Наталія була впевнена, що ніколи не називатиме свою свекруху «мамою». Але після одного випадку вона не стрималася

 

Коли Наталя виходила заміж, то ще до весілля пообіцяла собі, що не зватиме мамою свекруху. “Є у мене вже мама, – думала вона, – навіщо мені ще когось називати мамою”. Свекруха у Наташі була жінка серйозна, вимоrлива, але з ла. Спочатку вона допомагала дітям rрошима, тому і квартиру швидко купили, і нова машина з’явилася. Але Наталя, як і раніше, зверталася до свекрухи на «ви». Якось Галина Михайлівна сказала невістці: – У тебе сини майже дорослі, а ти мене на «Ви» кличеш, – натякнувши тим самим, що ніколи не назвала мамою.

– Можу звертатися до вас на ім’я по батькові: Галино Михайлівно, – відповіла, посміхаючись, невістка. Свекруха нічого не сказала і більше ніколи не поверталася до цієї розмови. Коли старший син Наталії зібрався одружитися, вона одразу вирішила, що не ображатиметься на невістку, якщо та не зватиме мамою. «Не хочу бути, як моя свекруха, все життя чекати, коли тебе мамою назвуть». Але просто на весіллі молоденька невістка, приймаючи подарунок, щиро сказала Наталії: — Дякую, мамо! Наталя подумала, що це випадково від хви лювання.

Але другого дня невістка знову назвала її мамою. І Наталя раптом відчула, що в rрудях щось защеміло: було так приємно почути від цієї дівчинки, яка тільки-но увійшла до їхньої родини, просте слово «мама». На свій подив, зрозуміла, що їй подобається, коли невістка називає її мамою. Другого дня Наталя зібралася до свекрухи. Чоловік був на зміні, і вона поїхала на таксі.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩