Коли син одружився, я думала, що буду добре ставитися до невістки Каті, але поки зовсім не виходить. Але тут навіть справа не в мені, а в самій Каті. Коли була підготовка до весілля, то я вирішила допомогти, але Катя сказала, що всіма декораціями займається її мама, вона краще знає, що і як потрібно зробити.

Тоді я думала, що допоможу в організаційному плані, але і сюди Катя мене не підпустила. Я зрозуміла, що просто непотрібна їй, дала rроші на весілля і відійшла від цієї справи. На самому весіллі наречена хвилин 10 розповідала про те, які у неї чудові батьки, як вони їй допомагали зіграти це весілля. Я думала, що син про мене пару хороших слів скаже , все ж я заnлатила за половину весілля, але він промовчав. Наступним етапом став ремонт.

Молодята вирішили змінити повністю дизайн своєї квартири. І свати тут як тут, прийшли допомагати. Я теж не залишилася осторонь, сказала, що буду робити, що зможу. Але при цьому сваха вже вийшла на пенсію, а я продовжую працювати щодня до 6 вечора. І поки я доїжджаю до квартири сина, то час вже 7-8, а вони до вечора все закінчують.

Я думала, що зможу допомагати у вихідні, але вони вирішили, що якщо вже це вихідні, то потрібно відпочивати. Мені довелося тільки дати rроші на ремонт і все. На новосілля Катя знову хвилин 10 хвалила своїх батьків, а про мене ні слова. А далі був мій день народження. Він у мене в п’ятницю, але після роботи я буваю втомленою, вирішила перенести на суботу, тим більше так всім зручніше. А Катя стала фиркати, мовляв чому у мене все салати з майонезом, це шкодить фігурі.

Ось її мати робить всю їжу здоровою, і тут сваха стала розповідати про свої страви, які вони легкі і в той же час апетитні. Мій син все піддакував, хоча я прекрасно знаю, що він любить мої салати. Подруги потім мене заспокоювали, говорили, що тепер же син з Катею живе, доводиться піддакувати дружині. Шкода, що у мене такий безхребетний син виріс. Я зрозуміла, що щоб я не робила, Каті все одно не догодити, а син ніби й не помічає моїх старань.

Я відійшла на задній план, а сенсі спілкування. І тут через місяць мого мовчання подзвонила Катя: — Вам що, абсолютно не цікаво, як у вашого сина життя проходить? Ви чому просто так зникли, увагу так до себе притягує? — Катя, я вже стара для твоїх ду рних ігор. А синові якщо потрібно буде, то номер телефону матері він знає-сам подзвонить.

КІНЕЦЬ.