Мій чоловік Дмитро нещодавно потрапив до лікарні. Поруч із ним лежав чоловік 70 років. Розговорилися. Як з’ясувалося, вони навчалися в одному університеті та навіть на одному факультеті.

А сім років тому ще працювали на одній і тій самій фірмі. Я, як завжди, принесла чоловікові обід. Вирішила порадувати Дмитра домашньою їжею та напекла йому його улюблених котлет.

А ось його сусід по палаті не куштував нічого з того, що йому принесла дружина. На полиці стояла гора з контейнерів із їжею. Мій чоловік спитав, у чому причина. І, як не дивно, Петро навіть не здивувався питанню. Наче чекав на нього. Розповів.

Зі своєю дружиною він знайомий з часів навчання. Та була його вчителькою. На привернення її уваги пішов не один день і багато сил, але йому вдалось.

Незважаючи на чималу різницю у віці, вони одружилися. З того часу, що тільки дружина йому не готувала. Вся їжа була дуже смачна і приготовлена з любов’ю.

Але через роки Петро просто перестав їсти те, що готувала дружина. Все втратило йому смак. І пахла страва приємно, але їсти їх було просто неможливо.

Виявилося, у жінки проблеми із пам’яттю. Часто у каві можна знайти сіль замість цукру, а в супі був цукор. Тепер Петро самостійно готує їжу для всієї родини.

Хто винен, що так сталося? Старість приходить швидше, ніж ми того очікуємо. Не варто звинувачувати людину. Через десять хвилин після цього пролунав дзвінок.

– Так, Марусю. Я все з’їв! Як завжди, було дуже смачно. Скоро вечерю он принесуть, а я досі ситий. Ти вже нічого мені не неси, відпочинь, кохана. Після цього чоловік поклав слухавку та взявся за газету. Очевидно, він дуже любить свою дружину.

Незабаром Петро почав просити у лікаря, щоб той якнайшвидше його виписав. Адже йому вже набагато легше і настав час повертатися додому. Однак ми одразу зрозуміли – причина у дружині, за яку він переживає.

КІНЕЦЬ.