Ольга збирала сумки і плакала. Вранці чоловік повідомив, що покохав іншу, а Олі не місце у його квартирі. Раптом у двері подзвонили. – Напевно Сашко передумав, – зраділа Ольга. Але на порозі був не чоловік, а свекруха. Антоніна Вікторівна зайшла і побачила сумки в коридорі. – Розбирай валізи, – раптом сказала вона. – Сашко мене покинув. І сказав, щоб я забиралася з його квартири, – схлипнула Оля. – Та знаю я! Ось тримай, – свекруха поклала на стіл якусь папку. Оля відкрила її і застигла від побаченого

 

В очах потемніло, і голос чоловіка, як завжди спокійний і неквапливий, почав лунати звідкись здалеку.

-Я нарешті дізнався, що таке справжнє кохання. І не треба дивитися на мене такими очима. Дочку я виростив, з іпотекою їй допоміг, маю право. Ти не безпорадна дівчинка, живи собі як жила. Тільки без мене.

Оля сфокусувала погляд на чоловіка і постаралася взяти себе до рук. Вона не плакатиме, тільки не зараз!

– Квартира належить моїй матері. Навряд чи вона захоче тебе тут бачити після розлучення. Сама винна, не треба було сваритися з нею. Тому ми житимемо тут із Вірочкою.

– Всі накопичення я тобі віддала, щоб ти купив автомобіль, – якимось чужим голосом відповіла дружина. – У мене зараз навіть зайвих грошей немає.

– Добре. Вчинимо так. Я візьму кредит, додам і куплю тобі студію.

Вона подивилася чоловікові просто у вічі. З цією людиною вона йшла пліч-о-пліч все життя. З ним виростила дитину. Так, було всяке, але загалом шлюб, як вона вважала, був гармонійним. Чоловік добре заробляв, вони з дочкою були, як за кам’яною стіною. Вона теж непогано отримувала, тільки чомусь нічого не накопичила. Мабуть, тому що їй і в поганому сні не могло здатися, що чоловік у п’ятдесят років піде до двадцятирічної колеги. Та він навіть не цікавився ліжком! Так, з нею не цікавився. Їм було добре разом, вони будували плани, як зустрінуть старість, разом копатимуться на дачі, яку вже почали активно шукати, видадуть доньку заміж, а потім підуть і онуки… Все було розплановано, і передбачувано.

І ось, будь ласка!….. – Не плакати! – скомандувала вона собі.

– Якщо ти зараз підеш, то зламаєш собі і мені життя. Залишся, і я все пробачу, якщо пообіцяєш забути ту дівчину. Ну сам подумай, навіщо молодій красуні, старий пошарпаний життям чоловік?

-З нею я не почуваюся старим, вона мене окрилює.

Оля придивилася. Дійсно, чоловік став виглядати набагато молодшим, і навіть…..цікавіше.

-Я скажу, коли підберу квартиру. Збирай поки що речі.

Закрилися двері, а Оля кинулася на ліжко і заплакала. Їй п’ятдесят і вона залишилася без всього. Налагоджений побут, впевненість у завтрашньому дні, любов і спокійне життя…все пропало.

Різко пролунав дзвінок телефону, і вона підняла слухавку. Може, чоловік одумався? Вона скривилася, побачивши, що дзвонить свекруха.

Та була справжнісінькою проблемою в їхньому житті. Колись вона думала, що саме свекруха розведе сина з нею. Жінки недолюблювали один одного.

– Буду в тебе за десять хвилин, – вигукнула свекруха і поклала слухавку.

Прийде помилуватися заплаканою невісткою. Дочекалася таки свого.

Літня жінка стрімким кроком зайшла до квартири і окинула поглядом Ольгу. Вона поставила на стіл ігристе.

-Куди валізи дістала? Поклади на місце. Це моя квартира. І я не допущу, щоб тут жила молода меркантильна негідниця. Значить, все-таки вирішив піти до неї.

-Ви знали? – ахнула Ольга.

-Всі знали, крім тебе. Я сподівалася, що вона рано чи пізно покине його. У нього ж за душею крім цієї розкішної квартири більше нічого. Та й та не його. Ну, автомобіль ще, посада. Все. Їй самій приємно з старим чоловіком у ліжко лягати? Добре, не зі старим, а трохи літнім.

Ольга мовчала. Вона згадувала, як чоловік останнім часом затримувався. Як почав стежити за собою, записався навіть до косметолога. Почав ходити у спортзал. Вона думала, що він за здоров’ям стежить, а що затримується – так роботи багато. Що ще? Спільні друзі перестали приходити та дзвонити.

Свекруха виклала на стіл документ.

-Це заповіт. На тебе. Я ще не збираюся на той світ, але буває всяке. Не хочу, щоб у цій квартирі жила ця негідниця, після того, як мене не стане. Другу квартиру залишу синові.

Ольга, відкривши рота, дивилася на свекруху, з якою ще донедавна і п’яти хвилин не могла проговорити, щоб не посваритися.

-Що дивишся? – сказала жінка, – Думаєш, мені подобається, як син вчинив з тобою? Та він на посміховисько себе виставив. Втратив сім’ю, друзів. Все. І заради чого? Заради молодої негідниці?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩