Олена з Миколою сиділи на кухні і обговорювали деталі їхнього майбутнього весілля. Раптом у дворі просигналила машина. Микола визирнув у вікно. – От же ж! Я зараз, – сказав він і вискочив з квартири. Олена не розуміла, що відбувається. Аж раптом задзвонив телефон Миколи, який він залишив поспіхом на столі. Олена побачила повідомлення, від якогось Олексія. Вона взяла телефон, прочитала повідомлення й ахнула

 

-Оленко, тобі вже сорок років, а ти все одна, без мужика! Скоро на тебе взагалі ніхто не гляне. Син випурхне з дому, і кукуватимеш сама!

Марина завжди говорила те, що думала, Олена вже звикла до єхидних висловлювань подруги.

Кілька років тому Олена розлучилася з чоловіком, нове кохання у нього зʼявилося.

Молодий, красивий. Аліменти платив, із сином бачився періодично. І то добре…

Сину Артему нещодавно виповнилося чотирнадцять років. Особливих проблем із ним не було, навчався середньо, допомагав по господарству, коли просила.

Олена працювала вдома, майстром манікюру та педикюру, заробляла непогано.

І начебто все добре в житті, та іноді накочувалося почуття самотності й туги.

А тут ще й Маринка своїми розмовами сум наганяє. Де ж знайти такого, щоб був порядний, і душа лежала до нього.

В інтернеті іноді писали якісь чоловіки, пропонували познайомитися, але Олена не довіряла таким знайомствам.

Закупивши продуктів на тиждень, Олена під’їхала до будинку. Вона діставала з машини повні пакети, як раптом почула за спиною чоловічий голос.

-Дозвольте допомогти! Така тендітна дівчина не повинна носити повні сумки!

Олена озирнулась. Перед нею стояв гарно одягнений, приємної зовнішності чоловік.

Давно вже її ніхто не називав дівчиною і не пропонував допомогти!

-Може це доля?! – подумала Олена.

-Ну допоможіть, якщо вже бажання таке маєте… – пробурмотіла вона.

-Мене звуть Микола, а вас як, гарна незнайомко?! – хвацько запитав чоловік.

-Я – Олена. Ось, тримайте пакет…

Миколай доніс пакети до під’їзду.

-Сподіваюся, ви незаміжня? Дуже вже сподобалися ви мені, – безцеремонно сказав він.

-Незаміжня, – зашарілась Олена.

-От і чудово! Хочу запросити вас у суботу в ресторан. У мене тут угода вигідна відбулася, відзначимо, і заразом познайомимося поближче!

-Добре, я вільна в суботу ввечері. Хтось іще буде?

-Ні, хочу провести вечір тільки з вами. Може, на ти перейдемо, Олено?..

…Зайшовши в квартиру, Олена глянула на себе у дзеркало в коридорі.

А що?! Вона ще нічого, і заслуговує на щастя… А то Маринка пророкує самотню старість тільки… Персик вона ще, в самому соку!

…Вечір з Миколою пройшов легко й весело. Він жартував, робив компліменти. Олена була в захваті від нового знайомого.

У Миколи був свій бізнес із продажу машин, йому постійно хтось дзвонив, і він із діловим виглядом обговорював робочі питання.

Олену трохи бентежило, що він молодший за неї на пʼять років, але зовні це було непомітно. Вона чесно розповіла про сина, чим займається.

Микола слухав із цікавістю. Про себе розповідав мало. Був колись одружений, розлучився. Батьки живуть далеко від нього, рідко бачаться.

Олена літала на крилах кохання. Щодня Микола писав, дзвонив, зустрічі стали дедалі частішими. Олена переживала за сина, як він прийме нового знайомого матері.

-Синку, я хочу тебе де з ким познайомити. Його звуть Микола. Ми зустрічаємося.

-Ну гаразд, мамо, я не проти. Нормальний мужик, я сподіваюся?

-Нормальний, я впевнена, тобі сподобається. На вихідні запрошу його до нас на вечерю.

Зустріч пройшла чудово. Микола приніс шоколадний торт і величезний букет квітів. З Артемом вони швидко порозумілися. Олена була щаслива. Знала випадки, коли дорослі діти перешкоджали новим стосункам батьків, а тут все пройшло легко і просто.

-Олено, привіт. Бачила тебе з чоловіком, невже знайшла когось?

-Уяви собі, Марино! Думаю, він скоро зробить мені пропозицію, уявляєш?

-Ну, ти даєш, подруго! Дивись, ще й дитину ще народиш!

-Все може бути…

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩