Олег розлучався з Мар’яною. Життя у них не склалося, хоч це і зрозуміло: шлюб був за розрахунком. За розрахунком батьків, які товаришували зі шкільної лави всі вчотирьох і виростили дітей: сина Олега та доньку Мар’яну.

Одружити їх вирішили з дитинства, щоб і дружба не розпадалася, і стали однією великою дружною сім’єю. Хлопчик і дівчинка теж знали один одного з пелюшок та батькам суперечити не стали. Було багато вигод від цього шлюбу: бізнес батьків, матері стали як дві сестри, спільність інтересів.

Одна величезна дача-садиба на дві сім’ї, де вони всі разом відпочивали, проводили свята, відпустки та канікули дітей. Отак і одружилися молоді, двадцятирічні Олег та Мар’яна.

Але кохання не вийшло. Жили, як брат із сестрою, та й дітей у них не виходило.

– Зачекайте, – говорили на оглядах, – все налагодиться. Таке буває.

Але роки йшли, а нічого не налагоджувалося. І молоді люди усвідомили нарешті, що вони й не люблять один-одного по-справжньому, та й перспектив цього шлюбу мало. Батьків, які купили їм велику квартиру та машину, засмучувати, звичайно, не хотілося, але й жити вже стало не в силі.

Олег та Мар’яна вирішили не засмучувати батьків до Нового року. От зустрінуть його всі разом, однією великою компанією, як завжди, а потім уже й повідомлять. Тягнути вже було нікуди, та й Мар’яна не приховувала, що зустріла людину, з якою хотіла б створити нову родину і жити в коханні та щастя.

Олег навіть не ревнував, навпаки, був радий, що є вагома причина розлучення, яку вони збиралися озвучити. Мар’яна не заперечувала. Так простіше все пояснити.

Новий рік вирішено було зустрічати на дачі, у величезному будинку, куди запросили гостей, приятелів із роботи та ще якихось знайомих. Шикарний стіл, свічки, море ігристого, а під кінець заплановано і салют. Як же без нього!

Усі з’їхалися на це чудове свято. Гарні жінки, елегантні чоловіки та Олег з Мар’яною, які поки що вирішили виглядати люблячою парою, щоб їм не ставили зайвих питань.

Все було чудово! Крім одного: на святі були кілька незнайомих людей, які неодмінно хотіли познайомитися з Олегом і Мар’яною.

Їм доводилося посміхатися, зображуючи щасливу пару, і це зрештою набридло. Олег зауважив, що одразу після зустрічі Нового року та дзвону кришталю під куранти, коли всі почали збиратися надвір, щоб помилуватися красою святкового салюту, Мар’яна стояла осторонь і розмовляла з кимось телефоном.

Ну, точніше, не з кимось, а зі своїм коханим, це він зрозумів по її щасливому обличчі. Олег озирнувся довкола і помітив жінку, просто чарівну, яка теж нікуди не збиралася. Вона тихо сиділа на дивані та розглядала альбом із фотографіями. На ній була якась дивовижна повітряна сукня, перлине намисто, а волосся зібрано в красиву зачіску.

Але дивним було те, що він чомусь не помітив її серед гостей раніше. «Напевно, сиділа на іншому кінці столу», — подумав Олег і зібрався підійти до дами, але тут його відвернули мама з татом, які підійшли до нього з курткою, шарфом і шапкою.

– Ходімо, синку. Мар’яна вже у дворі. Чого ти забарився?

Він ще раз кинув погляд на цю гарну жінку і вийшов за батьками.

Після салюту, усі були раділи, як діти, сміялися і навіть у сніжки встигли пограти. Рум’яні від морозу, у піднесеному настрої знову повернулися до хати, до столу, щоб продовжити гуляння.

Олег подивився на всі боки, але цієї жінки не знайшов. Тепер він уважніше оглянув стіл, всі сиділи на своїх місцях, а вільних стільців не було, як і загадкової незнайомки. Це його вразило так, що він підібрав момент і вивів маму на кухню, щоб спитати про неї. Мама з подивом подивилася на нього і сказала:

– Ти або щось переплутав, або тобі здалося. Немає і не було в нас такої гості, Олеже.

Вона погладила сина по волоссю і знову відвела у вітальню. Що ж це з ним коється?! Він поговорив з Мар’яною, чи не бачила вона таку даму, докладно описав її. Але дружина знизала плечима і сказала, що заглядається здебільшого на чоловіків. Жінки її не цікавлять.

Альбом із фото він знайшов на тумбочці під торшером. Сів на диван і почав розглядати його, поки компанія продовжувала веселитися та танцювати. Поруч сіла мама Мар’яни. Почала пояснювати, хто є хто, перенеслася у спогади. І він знову запитав про жінку, яка дивилася цей альбом, сидячи на цьому місці години дві тому. Детально описав її.

Теща теж подивилася на нього, не приховуючи подиву, дістала з верхньої полиці ще один альбом і показала йому портрет зі словами:

– Ну ось, ти описав точнісінько мою бабусю Анастасію. Вона?

Олег глянув на портрет і відчув неприємний холод усередині. То була вона. Ну тільки сукня трохи не така, і намисто коротше. Але така ж зачіска, та ж краса та елегантність.

– Але цього не може бути, – прошепотів він, але теща вже повернулася до гостей.

Пояснити це явище він не міг. Природно, що цієї жінки більше ніхто не бачив цієї ночі, крім нього, і все виглядало, як міраж.

Минуло кілька місяців, важких та неприємних. Розлучення Олега та Мар’яни, недуга мами, сварка із батьком. Потім почалося розлучення із поділом майна. Дві родини переживали не найкращі часи. Вся провина лягла на плечі Мар’яни, котра полюбила іншого і подала на розлучення.

Але в цій неприємній метушні Олег ніяк не міг забути ту жінку, яку бачив на власні очі.

Був теплий травневий день. Олег йшов містом і побачив кіоск, який продає квитки до театру. Ноги самі понесли його до цього кіоску і він, не довго думаючи, купив квиток на вечірню виставу.

Все краще, ніж іти додому в ще не розміняну квартиру, де інколи ще ночувала Мар’яна. Спілкуватися з нею йому не хотілося, тож похід до театру був порятунком.

«Театр вже сповнений, ложі виблискують…» Він пройшов на своє місце на балконі, і почав розглядати публіку в залі до початку вистави. Красиво одягнені люди з біноклями сиділи на своїх місцях, тихо перемовляючись між собою.

І тут він побачив її! Жодної помилки – це була вона! Те саме вбрання, та ж зачіска, перли. Він схопився зі свого місця, але тут погасло світло, пильна адміністратор попросила залишитися на своєму місці:

– Двері у партер вже зачинені, а всі питання з’ясовуйте будь ласка в антракті.

У темряві залу він вже не зміг її роздивитись, але йому було не до постановки. Ледве дочекався кінця першого акту і стрімголов помчав униз. Але на нього чекало глибоке розчарування: красуню він так і не зустрів ні у фойє, ні в буфеті. А місце її порожнє. Більше вона не з’явилася.

Сказати, що Олег засмутився – це нічого не сказати. Його охопило якесь пережиття. Може  і справді з ним щось не так і настав час звернутися до спеціаліста?!

Був у нього один знайомий, він вирішив поговорити з ним, просто поговорити і пояснити те, що сталося. Той вислухав Олега уважно, поставив кілька запитань, провів якийсь тест, який йому здалося, що не має ніякого відношення до проблеми, і сказав:

– Ти перевтомився, друже. Розлучення дуже сильне навантаження. Заспокойся. Не знаю, що тобі здалося на банкеті, а в театрі ти просто помилився.

Олег відступив. Не було в нього пояснення тому, що з ним сталося, а постійно думаючи ро це, він тільки заганяв себе в глухий кут. Минув ще рік. Усі переживання залишилися позаду, і розлучення, і поділ майна. Він почав нове життя, відпустивши від себе всі проблеми та переживання. І нарешті познайомився із чарівною молодою жінкою.

Красива блондинка дівчина з глибокими темними очима на ім’я Марія. З чудової родини з гарним вихованням. Пощастило так, що краще не вигадати.

Олег розквітав на очах. Знову став товариським і щасливим. Батьки були раді за сина. І ось знову Новий рік, тільки зустрічали його вже вдома, бо дача була зайнята його колишніми тестем із тещею та Мар’яною з новим чоловіком.

Олег запросив Марію з її батьками, щоб познайомити з мамою та батьком. Вдень Марія зателефонувала йому і сказала, що на нього чекає сюрприз, і щоб він готувався до нього морально. Що це означало, він гадати не став. Але коли вони прийшли, Олег не повірив своїм очам.

Марія постала перед ним у новому образі. Вона перефарбувалась у брюнетку, зробила собі гарну зачіску. На ній була повітряна сукня, подібна до тієї самого, і перлинне намисто…

– Ось, – сказала дівчина, – давно мріяла повернути свій справжній колір! У мене темні очі, та й до того ж білявкою я почувалася, як не у своїй тарілці. Тобі подобається, любий?

Він дивився на неї на всі очі і не розумів, що відбувається? А тут і мама висловилася:

– Як дві краплі води схожа на молоду бабусю моєї приятельки. Я пам’ятаю її такою, Анастасію Дмитрівну.

А мама Марії раптом сказала:

– Треба ж, який збіг! Ми Марійку теж хотіли Настею назвати, в останній момент передумали.

Але ця таємниця так і залишилася не розкритою. Олег всім розповів про те, що сталося з ним у всіх подробицях вже після весілля. Родичі здивувалися, звичайно, а Марія потім сказала йому наодинці:

– Хтось там, згори, звів нас. Я така щаслива!

Олег теж був щасливий. Він любив молоду дружину і завжди бачив у ній той незабутній образ, який з’явився йому так несподівано, передбачаючи його майбутнє.

Незабаром у них народилася дочка, чарівна Настуся, яка, підростаючи, забрала від мами всю її красу та чарівність. А ще шляхетність тієї таємничої пані, яка своєю появою передбачила його долю.

Тож не лише рідні душі нам її віщують, а й душі тих, кому ми з якоїсь причини особливо симпатизуємо.

КІНЕЦЬ.