Односельці не розуміли, яким чином Олександра отримує від колиաньоrо чоловіка все, що потрібне для прекрасного життя

 

Олександру Василівну в селі однаково шанували та трохи побою валися. Завжди сер йозна і суво ра секретарка сільської ради належала до тих людей, які мали залізний характер. Рішуча та вольова, жодне питання щодо долі села не вирішувалося без її участі.

Але якось помітили люди, що Олександра відійшла від справ села, ходить весь час сум на і заду млива. Ніхто й не подумав би її щось розпитувати, як би не нар ватися під шkвал її емо цій. І одна жінка з села випадково від знайомих дізналася, у чому справа.

Виявляється, єдиний син Олександри Василівни йде з сім’ї, залишаючи дружину та маленького синочка. Олександра майже сама виховала сина. Олег ріс дуже розумним хлопчиком, закінчивши школу, вступив до меди чного інституту. Зараз він є одним із найуспішніших та найперспективніших ліkарів області.

Коли привів додому Орисю, Олександра була дуже незадо волена вибором сина, навіщо йому найбі дніша дівчина в селі, невже найкращих немає. Але Олег не слухав матір, одружився з Орісою. А коли наро дився онук Івасик, Олександра змінилася – у ньому дуաі не чула, а невістку не чіпала, вдавала, що не помічає.

Оселилися молодята у новому, щойно збудованому будинку. Будувала будинок Олександра спеціально для сина. У селі говорили, що вона не хату, а будує замок. І сама Олександра жила у величезному двоповерховому будинку. Гроաі в Олександри завжди були, людина вже тридцять років як на заро бітках. Приїжджає раз на рік на зимові свята і далі повертається. Так і прожила Олександра само тньою все життя за живого чоловіка. Усю себе присвятила синові та справам села. У селі подейкували, що чоловік Олександри вже давно має нову родину на чужині: і дружину, і дітей.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩