На вулиці похмура, дощова погода. Вчорашній дощ вкрив вулиці брудом. Точно такий же стан і у мене всередині. Такого я не очікувала, це звалилося мені на голову так само несподівано, як грім серед ясного неба. Все б нічого, якщо б зра дили мене якісь знайомі, але зра дили найближчі до мене дві людини, мій чоловік і моя подруга.

На душі у мене біль, самотність і лють. Як вони посміли так вчинити зі мною? Так, вони добре спілкувалися один з одним, і я була рада, що дві моїх близьких людини знайшли спільну мову.

Я і думати не могла, не підозрювала, що вони на таке здатні, що у них не прості дружні стосунkи, а бурхливо-романтичні. Я іноді замислювалася, яка ж хороша ми з чоловіком пара. Любимо один одного, ладнаємо, не сва римося. А про подругу просто мовчу. Вона не проста подруга, а подруга дитинства, рідна мені людина.

Ми знаємо один одного з пелюшок, росли разом, ходили в один і той же садок, потім в школу, ділилися один з одним всіма нашими таємницями. А вона зра дила мене. Ми з чоловіком зараз в роз лученні, а прожили разом чотири роки. 8 місяців тому до нашого розставання я заваrітніла, і він заявив, що не хоче дитину.

— Ми не готові, ще не час. Ось буде в нас своя квартира, а не орендована, тоді подумаємо. Я позбулася дитини незважаючи на те, що сама хотіла народ жувати. Не знаю збіг це чи ні, але в той же період подруга придбала квартиру. Я була дуже рада за неї, навіть доnомогла з ремонтом. Знала б, що вони так вчинять зі мною, не робила б цього. В один день, поки мене не було вдома, чоловк зібрав всі наші речі, залишив у квартирі тільки речі орендаря і пішов.

Все це ми куnували разом, а він забрав усе, залишивши мені тільки одну тарілку, одну ложку, виделку і чашку. Напевно, ви вже здогадалися куди він переїхав, у нову квартиру подруги. Пройшло чимало часу, але мені приkро. Сподіваюся, що скоро сонечко буде світити і для мене — і я все це залишу позаду.

Джерело