Якось я вирішила відвідати свого сина та невістку. Зателефонувала наперед: сама не люблю, коли до мене приходять без попередження. Як тільки я переступила їхній поріг, вони привіталися, обійняли мене і розійшлися по кімнатах. Невістка взяла телефон і уткнулася в нього.

-Якщо хочете чаю, можете на кухні поставити. Нічого собі – гостинність.

Я що вам – чужа людина? Забула відзначити, що мешкають вони у моїй квартирі, яку я отримала у сnадок від своєї мами. Коли син попросив у мене це житло, поки вони назбирають на власне – я одразу віддала йому ключі. Поки я пила чай на кухні, син сказав, що піде до магазину.

За кілька хвилин, як тільки він вийшов, приїхав кур’єр, який привіз речі для моєї невістки. Коли я побачила, наскільки дороrі речі вона собі замовила, то не могла спокійно всидіти на місці. Невістка працює дистанційно, заробляє якісь коnійки.

Сім’ю містить мій син – працюючи на роботі з ранку до вечора. Адже коли син притягнув цю дівку знайомити зі мною, я йому відразу сказала, щоб він не поспішав з вибором. »Люблю я її дуже сильно» — відрізав син, і став готуватися до весілля. Зараз я відкриваю їхній холодильник – порожньо, на плиті нічого не стоїть, у квартирі повний безлад.

Мені здається, вона навіть готувати не вміє. Не розумію, як можна доnомогти своєму синові? Невже зараз молодь така пішла – лінива та безвідповідальна? Чи він справді вибрав для себе поганий варіант? Навіть не знаю…

КІНЕЦЬ.