Микола жив у мене два місяці. А далі я не вuтрuмала і cказала йому 3ібрати речі й nіти rеть. Такий нер0ба мені не noтрібен!

 

Більшість людей вважають: якщо тобі вже за 50, то варто забути про особисте життя. Однак я так не думаю. У будь-якому віці хочеться, звісно, щоб була друга половинка. Потрібно, щоб поряд був той, хто тебе зрозуміє і підтримає, скільки років тобі б не було. Самотність вбиває людей. Це, звісно, моя думка.

У мене є все: великий будинок у селі, автомобіль, усі необхідні для життя речі. Усе є, крім коханого чоловіка. Доньки вже виросли, та вони поки що з онучатами виїхали за кордон. А з батьком своїх дітей ми давно розлучені. Живу я самотньо, хоч і маю багато друзів. Але ж у кожного з них є своя родина.

І ось декілька місяців тому я познайомилася з цікавим 54-річним чоловіком. Микола жив у моїх сусідів, що живуть напроти. Він сам переселенець, родом з невеличкого містечка, що на Донеччині. Цей чоловік відразу заінтригував мене своїм розумом та інтелігентністю. Ще б пак, адже Микола більшу половину життя працював викладачем. Мені було цікаво та легко спілкуватися з цим чоловіком. Ми декілька разів їздили до нашого обласного центру, відвідували театр та музеї.

А потім я вирішила запропонувати Миколі перебратися до мене. Ну а що? Ніхто не відає, скільки життя нам відміряно, тож треба цінувати і берегти кожну хвилинку. Микола погодився і вже через декілька днів жив у моєму будинку.

Та прожили ми недовго – майже два місяці. А потім урвався мені терпець. Я не витримала і наказала Миколі зібрати свої речі та залишити мій дім. Виявилося, що ввічливості та інтелігентності замало, щоб жити разом. Мене вбивало, що цей чоловік абсолютно не вміє обходити себе. Його шкарпетки були розкидані по підлозі. Після обіду чи вечері він навіть посуд не міг за собою прибрати. Та це тільки пів біди! Я ж у селі живу. В мене є і городик, і невеличке господарство. Та Микола жодного разу не вийшов зі мною на город, щоб щось допомогти. Він же звик жити у міській квартирі і до сільського життя йому душа не лежала.

То нащо мені такий нероба? Звісно, мені з ним цікаво. Але самими розмовами ситий не будеш! А я нікому служницею бути не збираюся! Не знаю, скільки мені залишилося жити у цьому світі! Тому витрачати свій час на людину, яка не поділяє мій спосіб життя, я не збираюся!

КІНЕЦЬ.