«Мамуся! Дякую, що ти вuбрала саме мене, а не когось іншого!»

 

Розповім вам історію своєї колеги з роботи.

Я йшла парком. Вирішила трохи прогулятися, розвіятися та звільнити голову від думок про роботу. Раптом я почула дуже знайомий голос. Це була моя колега.

-Янусю, а ну ж бо ходи до мене! Я витру тобі ручки! Дивися, вони брудні, треба почистити.

Я побачила як моя колега Тамара обережно витирає ручки дівчинці, якій від сили два з половиною-три рочки. А поряд стояла її донька Оксана, якій вже тринадцять років було. Оксанка дуже хороша дівчинка. Тамара часто брала її з собою на роботу, коли тій було нудно дома на канікулах. Завжди з нею цікаво було поговорити. Дуже начитана дівчинка. Але от тієї маленької дівчинки я ні разу не бачила і не чула від Тамари про ще одну доньку.

Вирішила відійти та привітатися, та й може б втамувала свою цікавість. Звісно лише якщо Тамара захоче розповісти. Коли я підійшла, то Тамара здригнулася. Не очікувала мене зустріти певно. Але не стала я звертати на це увагу. Поговорили трошки та й я так, поміж діла, запитала про дівчинку. А Тамара дуже радо та навіть гордо сказала:

-А це моя молодша донечка Януся.

Я була вельми здивована, адже знаю, що Тамара мала дуже важкі перші пологи і не могла більше мати дітей. Та й дитина вже була досить велика. А Тамару вагітною ніхто не бачив. І декретний вона не брала. Тому звідки вона в неї з’явилася, я могла лише здогадуватися.

Тамара розповіла, що Оксанку довелося класти до стаціонару в лікарні. А так як дитина вже доволі доросла, то Тамара могла залишити її саму на ніч в лікарні, була з нею лише вдень.

Одного ранку Тамара, як вже увійшло в звичку, бо Оксана довго лежала в лікарні, прийшла до доньки в лікарню. Заходить до палати, а на сусідньому ліжку сидить дівчинка маленька. На вигляд три рочки. Як пояснила медсестра – це дівчинка з дитячого будинку, її залишили батьки.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩