Ми з чоловіком стали помічати, що продукти з нашої полиці холодильника стали зникати. І раптом уночі почувся дивний шум із кухні.

 

Ми з Андрієм побралися ще студентами. Обидва приїжджі, які до одруження жили в гуртожитку. А потім зняли кімнату у жінки, яка працювала в адміністрації міста. Хазяйці було років сорок, і вона пильно стежила за своїм зовнішнім виглядом. Вона жила з нами, у тій же квартирі.

І манікюр, і укладання, і одяг – все в неї було на рівні. Нам вона постійно нагадувала, що на ніч їсти шкідливо. Сама ж, судячи з її слів і вмісту її полиці у холодильнику, сиділа на діє тах. Холодильник був один і стояв на кухні . Кожен з нас мав свою полку. Ті ж продукти, наприклад м’ясо, що зберігалися у морозилці, лежали у надписаних пакетах.

Ми з чоловіком, щоб щодня не варити суп, готували велику каструлю дня на три. Стояла вона на своєму місці у холодильнику. Крім того, там же лежали ковбаси та консерви, хліб та овочі. Ми з Андрієм навіть не думали ніколи, взяти щось із полиці господині в холодильнику, допустити собі не могли.

Наприклад, у нас сьогодні борщ, а куnити сметану забули. У нас два варіанти: або їсти борщ без сметани, або швидко збігати за нею у магазин. А те, що на полиці у господині стоїть банка зі сметаною – це нас не стосується. До її nолиці ми навіть не торкалися.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩