Ми цілими роками збирали на квартиру, і нарешті купили її, а свекруха всім заявила, що квартиру вона купила сама. Що за нaxaбство?

 

Так склалося, що у 16 моєму чоловікові вдома сказали «ну все, збирай речі та з’їжджай». Ось зі школи він сам заробляє і сам собі винаймає квартиру. Коли ми одружилися, виходить теж на зйомну заїхали. Таке ставлення склалося тільки до мого чоловіка. Про старшого такого не скажеш, йому й квартиру подарували на вісімнадцятиріччя, і йому завжди допомагали грошима.

Ми, коли вирішили побратися, ви б бачили в якій люті була йօго мати: -Ні копійки на весілля не отримаєш! Знаєте, у чому дивність? Не в тому, що вона так обурювалася, що ми навіть не просили у неї грошей на весілля. Та й потім, ми й не хотіли пишне весілля з величезною кількістю гостей, ні, ми просто розписалися: це було найголовніше.

Після розпису ми ще довго збирали на квартиру. Я зaвагітніла, а за рік у нас нapoдилася наша донечка. Квартира відклалася, неможливо було і збирати, і витрачати одночасно. Два роки я була у декреті, з донечкою сиділа. Потім вийшла на роботу, чоловікові допомогти, квартира була у наших головах.

Коли Аріанка пішла до школи, ми звернулися до ріелторів, але вони нам сказали, що за таку суму, яку ми накопичили, ми нічого не знайдемо. Через місяць безрезультативних пошуків мені подзвонила моя старша сестра: -Свєта, тут сусіди з’їжджають, квартиру, виходить, продають. Може приїдете до мене до міста подивіться. Квартира хороша, я там була, вам сподобається.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩