Мама напросилася в гості до нас із моєю сестрою та її донькою, але якби я знала, що вони влаштують мені, то ніколи б не nогодилася на таке.

 

До столиці я переїхала десять років тому. Жила спочатку у гуртожитку. Познайомилася зі Стасом. Через рік ми з ним побралися, і я переїхала жити до нього. З мамою, яка живе в далекому обласному центрі, я бачилася рідко. Разом із мамою живуть моя сестра Антоніна та її дочка.

Місяць тому мені зателефонувала мама. — Доню, ми хочемо приїхати, столицю подивитися. Ви зі Стасом не заперечуєте, щоб ми у вас тиждень погостили? — сказала вона. — Звичайно, приїжджайте, мамо. Все буде нормально. Тільки ми вам багато часу приділяти не зможемо.

Тож столицю оглядатимете самостійно. – попередила я мати. — Та нам нічого такого не треба. Одну, невелику, оглядову екскурсію зможеш влаштувати? Та племінницю разок у кінотеатр зводити – от і все, – заспокоїла мама. Порадившись зі Стасом, ми вирішили, що перший день приїзду гостей присвятимо їм, а потім вручимо ключі від квартири та нехай самостійно гуляють столицею.

Наші гості приїхали увечері. Ми, як водиться, нагодували їх, розстелили їм ліжка і пішли спати до своєї кімнати. Наступного дня, поснідавши, вирушили до центру столиці. Показали їм дещо з історичного, потім пішли до універмагу.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩