Людмила з Борисом відгуляли весілля, зробили ремонт у квартирі і вирішили з’їздити відпочити. – В Грецію вони зібралися! – кричала свекруха. – Ви б ще на Мальдіви поїхали! Старі меблі повикидали, нові не купили, а у відпустку їдуть! – Мамо, та ми відпочинемо і потім на меблі заробимо, – сміявся Борис. – Треба спочатку меблі купити, а вже потім у відпустку їхати. Чи це твоя Людмилочка, мабуть втомилася? Дорогенька, це ти переробилася, чи що? Людмила аж рота відкрила від здивування
![](https://poplitkuemo.com.ua/wp-content/uploads/2022/08/6969-e1660817379190.jpg)
Людмила виходила заміж за Бориса.
На весіллі вітання свекрухи звучало так, що було зрозуміло одне – син її ідеальний, а Людмила його недостойна!
Ні, звичайно, свекруха відкрито так не сказала, але все, про що б вона не говорила, зводилося до одного – який у неї чудовий син.
-Я ніби теж порядна дівчина з пристойної сімʼї, – шепотіла Людмила нареченому.
Наречений сміявся.
-Стався до слів мами з гумором! – говорив він. – Не звертай уваги. Вона хороша, от побачиш.
Поки Людмила не помічала нічого хорошого у свекрусі. Одне тішило – жити молоді будуть окремо!
У Бориса є квартира, що дісталася у спадок від бабусі.
Ця квартира теж свекрухою ставилася в заслугу синові. Прямо навіть спитати хотілося – а як він її заробив?!
…Весілля відгуляли, почалися будні. У старій квартирі почали робити ремонт.
Свекруха тут як тут!
-Диван викидаєте, а на ньому всі мамині онуки виросли! Це ж пам’ять! – кричала вона.
Людмила мовчала, не суперечила свекрусі.
Борис запропонував мамі перевести диван до неї в квартиру, а свекруха назвала молодих байдужими і, образившись, поїхала додому…
Потім їй не подобалися шпалери, які обрали молоді, потім не подобалося, що молоді тринькають гроші на ремонт.
-Можна і більш економний варіант вибрати. Ви так довго робитимете ремонт з такими запитами!
Під бурчання свекрухи вони нарешті зробили ремонт і вирішили з’їздити відпочити. Свекруха знову тут як тут.
-В Грецію зібралися вони! Ви б ще на Мальдіви поїхали! Старі меблі повикидали, нові не купили і у відпустку поїхали! На які гроші потім меблі купуватимете?
-Мамо, ми працюємо. Відпочинемо і потім на меблі заробимо, – сміявся Борис.
-Треба спочатку меблі купити, а вже потім у відпустку. Чи це твоя Людмилочка мабуть втомилася? Дорогенька, це ти переробилася, чи що?
Людмила аж рота відкрила від здивування!
Але вона промовчала. Вона, звичайно, була проти, але мовчки про себе.
-Ми ж у вас грошей не просимо, самі заробляємо… – думала вона.
Людмила з Борисом повернулися з відпустки. Вони купили меблі, але причіпки свекрухи не припинялися.
Свекруха приходила одразу після того, як молоді поверталися з роботи. Було відчуття, що вона чекає на них десь за рогом.
-Що ж ти, Людмилочко, посуд вранці не помила? Ти маєш раніше вставати, щоб залишати будинок перед у порядку. Що ж ти диван давно не відсувала? Дивись, за ним який пил. Ти повинна раз на три дні хоча б мити за меблями. А то так пилюкою все заросте!
«Повинна… Повинна… Повинна…»
Та останньою краплею стало інше…
-Ти повинна народити дитину! Що це за сім’я без дитини?!
І тут Людмила не витримала…
Вона репетувала так, що, мабуть, чули сусіди.
-Кому я що повинна?! Вам?! Вам я нічого не винна! І взагалі нікому нічого не винна. Виправдовуватись перед вами я не збираюся. Не подобається вам щось – це ваші проблеми. І вислуховувати ваші претензії я теж не повинна!
Людмилу аж трясло від своєї сміливості. Вона глянула на свекруху, а та посміхається.
-Молодець, треба вміти ставити на місце і чоловіка, і батьків. Відстоювати свої інтереси, – раптом заявила вона.
-А що, обов’язково мене було доводити до такого стану?! – запитала Людмила.
-Звісно! Я ж свекруха. Мені за статусом необхідно, – сміялась та. – Ходімо чай пити, у тебе дуже смачні пиріжки виходять…
Людмила глянула на свекруху і махнула рукою.
-Чи то на старості всі такі, чи то свекруха дивна? – думала вона. – Ну й нехай аби трохи спокійніша стала.
І вона, задоволена собою, пішла на кухню, щоб пригостити свекруху домашніми пиріжками…
КІНЕЦЬ.